Розвиток мислення у дітей

 1 449

Розвиток мислення у дітей – так називають процес пізнання дійсності, який ґрунтується на формуванні відносин і зв’язків між явищами, подіями, предметами в навколишньому світі. Допитливість дітей спрямована на вивчення того, що їх оточує, побудова власної картини зовнішнього світу. Дитяче мислення перебуває в постійному зв’язку з промовою. І чим дитина активніше, тим більше вона запитує дорослих, задаючи безліч різноманітних питань. Отже, дізнаємося про особливості розвитку мислення в різні вікові періоди формування особистості.

Розвиток мислення у дітей
Розвиток мислення у дітей

Розвиток мислення у дітей дошкільного віку

У цьому віці розумовий процес ґрунтується на уявленнях. Дитя може мислити про те, що воно знає і відчуває, зі свого досвіду. Тому в дошкільному віці діти оперують уявленнями і образами поза ситуативно. Їхні думки набувають абстрактність, тобто виходять за межі конкретної ситуації. Це і розширює межі їх пізнання.

Розвиток мислення у дітей дошкільного віку
Розвиток мислення у дітей дошкільного віку

Між мовою і дитячим мисленням встановлюються більш тісні взаємозв’язки. Вони призводять до формування розгорнутого розумового процесу, тобто міркувань. У цьому віці мова вже виконує функцію планування, що дозволяє активно розвиватися розумових операцій. Зазвичай міркування дошкільника починається з питань. Їх наявність – свідоцтво проблемності мислення, оскільки відображає виникла перед дитиною практичну задачу. У цьому віці питання дітей мають пізнавальний і допитливий характер. За безневинними, на перший погляд, дитячими дилемами криється прагнення осягати проблеми буття, закони навколишнього світу, взаємозв’язки і причини різних процесів, що відбуваються.

Питання дитини – це те, що він не може бачити і знати, що вимагає пояснення тата і мами. Вони народжуються також при порушенні вже сформованих уявлень. Так, наприклад, в дошкільному віці діти не можуть усвідомити і зрозуміти проблему смерті. Знаючи з власного досвіду, що після хвороби настає одужання, діти не розуміють, чому вмирають бабусі і дідусі, що з ними, точніше з їх тілами відбувається в подальшому. І в цьому питанні важливо сформувати у дитини уявлення про смерть як закономірний процес, зробити це грамотно, без моральних травм. При цьому навіть саме доступне пояснення дорослих загрожує ще масою питань.




Їх діти задають і для того, щоб переконатися, що вони самі зробили правильні висновки. Діти з цим завжди звертаються до самого авторитетного дорослому (бабусі, мами), щоб той підтвердив їх компетентність. Далі, вже в ранньому шкільному віці, кількість таких звернень буде зростати, якщо батьки зможуть підтримувати здоровий моральний взаємозв’язок з дітьми. Адже іноді “відмашки” тата з мамою змушують дитя шукати відповіді на свої питання в середовищі однолітків, старших братів або сестер, і ці відповіді не завжди тактовні, адекватні і морально правильні.

Дошкільник намагається визначати призначення предметів, встановлювати зв’язки між ознаками і призначенням об’єктів, предметів. У процесі такого пізнання зростає розуміння причинності. Так, в 6 років діти вже легко роблять висновки про послідовність природних явищ: небо темне, гримить гроза, зірвався вітер, буде дощ. В розумінні причинності дитина від зовнішніх переходить до виділення внутрішніх причин. Це дає йому можливість будувати власні припущення, теорії, що розвиває не тільки досвід, але і самостійність, незалежність, оригінальність мислення. Пізніше воно буде називатися його креативністю.

На початку молодшого шкільного віку у дитини формуються зачатки світогляду, початкове розуміння логіки, що сприяє формуванню понятійного мислення. А розвиток розумових операції є складовою вміння узгоджувати судження один з одним. Це і є зачатки дедуктивного мислення.

Розвиток мислення у дітей молодшого шкільного віку

У цьому віковому періоді мислення стає центром психічного розвитку дитини. Воно буде визначальним серед інших психічних функцій дитини.
Опановуючи знаннями, навичками, вміннями, молодший школяр долучається до наукових понять початкового рівня. Його розумові операції вже менше пов’язані з практичною діяльністю, з наочністю. Діти цього віку, маючи певний багаж знань, опановуючи прийомами розумової діяльності, вчаться аналізувати події. Вони знаходять здатність мислити і діяти в умі, аналізувати особисті міркування.

У молодшому шкільному віці формуються основні розумові прийоми і дії. Це узагальнення, порівняння, виділення ознак явищ і предметів, визначення понять, резюмування.

Неповноцінність розумової діяльності відображається на знаннях молодшого школяра. Вони виявляються фрагментарними, іноді помилковими, що ускладнює навчання. Тому батькам і педагогам необхідно приділяти увагу роботі з формування основних прийомів розумової діяльності дітей. Це дозволяє домагатися повного оволодіння словесно-логічними прийомами мислення. І перше, що потрібно навчити юного школяра, – вміння виділяти властивості предметів, їх різноманітність. Служать цьому навички зіставлення і порівняння. Коли дитина навчиться виділяти безліч різних властивостей предмета, то потрібно переходити до такого елементу логічного мислення як формування поняття його відмінних і загальних ознак. Потім можна переходити до вміння відрізняти істотні (тобто важливі) і несуттєві (другорядні) ознаки і властивості.

У молодшому шкільному віці формується вміння робити правильні висновки. Для цього потрібно підводити до узагальнень, розуміння того, що зв’язок між підставою і наслідком є ​​не завжди. І це вже зовсім інший етап мислення, що відрізняється від дошкільного віку. Логічні прийоми, засвоєні молодшими школярами при вивченні однієї теми, в подальшому застосовуються і для засвоєння інших шкільних предметів у вигляді готових пізнавальних засобів.

Розвиток мислення старших школярів

У цьому віці виробляються погляди і переконання, формується світогляд, виникає потреба розібратися у власному “я” і своєму оточенні.
Пізнавальні та розумові процеси старших школярів базуються на диференціації дисциплін, оволодінні науковими поняттями, системою знаків, які формують теоретичне мислення. Навчання дозволяє старшому школяреві встановлювати зв’язки між одержуваними знаннями, контролювати думки, управляти ними. Старші школярі вчаться оперувати гіпотезами, припущеннями, критично і об’єктивно їх оцінювати. У цьому віці чітко простежується самостійність в навчанні. У підлітковому і старшому шкільному віці вже можна чітко розділити дітей на гуманітаріїв і тих, хто схильний до точних наук.
Вони вміють використовувати прийоми запам’ятовування знань, логічно їх розподіляти.
Розвиток мислення у дітей, розумових здібностей, багато в чому залежать від головного мозку і зрілості нервової системи. Пам’ять як основа мислення і логіки стає більш продуктивною, довільної, тому що збільшуються синаптичні зв’язки між волокнами мозку.
У старших школярів розвивається темперамент, який характеризує швидкість протікання розумових процесів. Так, холерики розуміють, аналізують, роблять узагальнення швидко. Флегматики і меланхоліки характеризуються повільними розумовими процесами. Тобто в старшому шкільному віці встановлюється індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності. Завдяки йому і досягається успішність у майбутній професійній сфері і самореалізація.
Старші школярі відрізняються від молодших креативністю свого мислення, емоційними переживаннями в пізнавальної діяльності, особливо в тих сферах, які їм цікаві.

Розвиток мислення у дітей з порушеннями мови, слуху, зору, інтелекту

Будь-які дефекти фізичного розвитку накладають відбиток на формування мислення дітей. Погано чує, бачить маля не може набувати життєвого досвіду, знання з тими ж темпами, що і здорова дитина.
Діти з порушенням слуху і зору відстають у розвитку розумових процесів, оскільки вони просто не можуть наслідувати дорослим, копіювати їх дії, вміння, набувати життєво-необхідні навички.
Порушення цих двох функцій – це і труднощі в формування мови, розвитку пізнавальної діяльності в цілому.

Виявленням компенсаторних можливостей дітей з порушеннями слуху займаються сурдопсихологія. Тому без їх допомоги нормальний розвиток розумових процесів такої дитини неможливо, як і отримання достатньої освіти. Французький філософ Мішель Монтень ще в 16 столітті говорив про те, що глухота є більш тяжким фізичним недоліком, ніж сліпота, позбавляючи людину головного – спілкування як можливості пізнавати світ і розвиватися.

Сьогодні поширеною формою корекційної допомоги з слабочуючими малюками або тими, у кого порушений слух, є навчання в спеціалізованих дитячих загальноосвітніх установах.

Діти з порушенням інтелекту характеризуються дуже низьким рівнем розумових здібностей, в тому числі і мислення. У них відсутні активність, оволодіння предметною діяльністю, пізнання як основа формування розумових процесів. До трьох років такі діти не виділяють себе, у них немає уявлень про навколишній світ, відсутні бажання. Вони істотно відстають в мовному, психічному, соціальному розвитку. До кінця дошкільного віку у таких дітей не розвивається довільна увага, запам’ятовування, пам’ять. Провідною формою їх мислення є наочно-дієве. Але навіть і воно не досягає рівня розвитку здорових дітей.

Таким чином, якщо до кінця дошкільного віку такі хлопчики і дівчатка не пройшли спеціальне навчання, то і готовність до навчання на рівні елементарних розумових процесів у них відсутнє.

Автор:

Залишити відповідь