Психіка дитини. Психічний стан дитини в неповній сім’ї

 1 490

психіка дитиниПсихікою називається властивість нашого мозку сприймати і оцінювати навколишнє; створювати свій внутрішній образ світу; формувати свій світогляд; визначати на основі цього свою поведінку. Розвиток дитячої психіки відбувається під впливом соціальних і спадково-біологічних факторів. Психіка дитини безперервно розвивається. Але відбувається це стрибкоподібно, нерівномірно, з періодами повільного дозрівання і новоутвореннями в певному віці. Дізнаємося про це докладно.
Психічні особливості дітей до року
Вроджені рефлекси які малюка який з’явився на світ регулюються нервовими центрами. Кора його великих півкуль не сформована повністю, нервові волокна не покриті оболонками. Наслідком цього є швидке збудження новонароджених.

Особливість психічного розвитку новонароджених полягає в тому, що їх аналізатори формуються швидше, ніж рухи тіла. Зокрема, дуже швидко розвивається і зір, і слух малюка, на основі чого формується його орієнтовний рефлекс, умовно-рефлекторні зв’язки.

У перші два тижні у немовляти формується перший умовний рефлекс. Це положення при годуванні, що викликає смоктальний рефлекс.

У 2-3 місяці з’являються емоційно-рухові реакції. Дитя концентрує погляд на близьких, які до нього схиляються. Воно радісно махає ногами і руками. Це так званий комплекс пожвавлення. Його поява є переходом з періоду новонародженості до дитинства.

У дитинстві формуються навмисні дії дитини. Він тягнеться до іграшок. У нього формуються наслідувальні здібності. Це і є перші етапи розвитку інтелекту малюка. Так, в 10 днів дитя утримує рухомий предмет в полі свого зору; в місяць може простежити за предметом, який рухається; в 6 місяців розглядає цікаві йому предмети; в рік знайоме обличчя може дізнатися на фотографії.

У дитинстві життя малюка повністю залежить від дорослих. Саме їхнє завдання полягає в тому, щоб задовольняти потреби дитини. Немовля, будучи соціальною істотою, повністю копіює дорослих, і для цього необхідно постійне спілкування, емоційні контакти батьків і малюка. Дорослі стимулюють активність дитини, розвивають його мовe за допомогою особистого прикладу, повторень і стимуляції перших успіхів.
До 12 місяців дитя зазвичай вимовляє до 20 слів. У нього формуються зв’язки між предметом і його назвою, що проявляється в можливостях показати, де знаходиться кішка, сказати, хто прийшов. Це і є початковим етапом розуміння мови.

Психіка дитини в 2, 3, 4 роки

У віці до чотирьох років психіка формується дуже активно. З цієї причини батькам необхідно серйозно і відповідально поставитися до малюка, пам’ятати, що кожна дитина – індивідуальна, а його особистість формують дорослі.
Необхідно ставитися до дитини, як дорослій людині, і не забувати, що провідним видом діяльності у нього в цей час є гра, а важливою основою розвитку психіки служить наслідування. Малюки переймають і копіюють поведінку дорослих людей. У них проявляється інтерес до навколишнього, велика допитливість, яка часто переривається відмовками або заборонами недбайливих батьків. Не треба нескінченно повторювати дитині, що він маленький, думати, що він ще дурний. Адже деякі діти бувають розумніші своїх батьків. І якщо дитя постійно зупиняти, не відповідати на його питання, лаяти, то зв’язок між батьками і дітьми, а головне довіру легко втрачаються. Від дефіциту уваги батьків у дитини розвивається замкнутість. Такій дитині буде складно адаптуватися в середовищі однолітків, буде “кульгати” його соціальний розвиток.

Слід зазначити важливість періоду трьох років у розвитку психіки дитини. Це так званий психологічний криза “я сам”. Виявляється він в тому, що дитина прагне навіть непосильні йому дії виконувати самостійно, проявляти себе як особистість, діючи всупереч дорослим або просто ігноруючи їх вимоги, звичайні правила поведінки. У цей період батькам важливо не припиняти самостійність малюка постійними табу, лайкою, а постаратися бути спокійними і проявити повагу до його особистості. Адже криза трирічної дитини якраз і є важливим етапом становлення психіки маленької особистості. Дитина в цьому віці самостверджується і доводить, що і він особистість зі своїми поглядами, можливостями, характером. Результатом успішного подолання кризи має бути те, що дитя сприймають рівноцінно. Це надає дитині впевненість, робить відносини з дорослими більш довірливими і допомагає далі правильно формуватися його психіці.

Психіка дитини в 5, 6, 7 років

Діти старшого дошкільного віку вже більш самостійні. У них сформований певний тип поведінки і інтереси. У 7 років вже точно можна визначити тип темпераменту малюка. За його поведінкою видно, холерик він або меланхолік, флегматик або сангвінік. Чільну роль у поведінці старших дітей відіграє допитливість. Діти цього віку відрізняються відвертістю, можуть задавати дорослим (і не тільки батькам) будь-які питання.
Важливим фактором розвитку психіки, формування норм поведінки є спілкування з однолітками. І батьки повинні забезпечити своєму малюкові достатню можливість спільного проведення часу з його однолітками. Діти, які відвідують дошкільний заклад, і ті, які виховуються вдома, абсолютно різні. А до школи легше адаптуються перші. Щоб уникнути комунікативних проблем в школі, дитина повинна володіти навичками поведінки в дитячому колективі.
До 7-річного віку батьки повинні визначитися з нахилами своєї дитини. Спорт, художня школа, танці, конструювання – це джерела позитивних емоцій, впевненості в собі, зайнятості малюка. А ще це та ж можливість спілкування з однолітками і накопичення особистого досвіду. У старшому дошкільному віці хлопчики і дівчатка вчаться мислити незалежно від дорослих, у них формуються моральні уявлення і норми поведінки, база цінностей.
У цей час дефіцит уваги з боку батьків сприяє формуванню у дитини духу суперництва, причому нездорового. Це проявляється в залученні до себе уваги будь-яким чином, особливо негативним. Можливо і зворотне – замкнутість і формування закомплексованості, почуття власної ущербності. Недолюблена в дитинстві дитина буде в подальшому, як мінімум, не вміти співчувати і проявляти щирість у ставленні до інших людей.

Психіка дитини після розлучення батьків

Сімейні розриви неминуче впливають на психіку дітей. Для них це емоційна травма, стрес. І чим доросліша дитина, тим сильніше переживання, пов’язані з розлученням батьків. Проявляється це нападами агресії в спілкуванні з однолітками і вчителями. Дитя, що називається, відбивається від рук. А деяким доводиться переживати почуття сорому за сім’ю. Головна проблема полягає в тому, що розлучення сприймається як щось особисте, як власне почуття провини за це. Дитина може проявляти озлобленість на маму. Адже найчастіше діти залишаються після розлучення саме з нею. Надламана психіка – це і погіршення загального здоров’я дитини. Проявляється це в тому, що він частіше хворіє.




Нерідко діти відчувають себе нікому не потрібними, тікають з дому. Саме тому дуже важливо поговорити з дитиною про розлучення по-дорослому. Пояснити, що тато, який пішов з сім’ї (а найчастіше трапляється саме так), продовжує його любити і буде далі спілкуватися з ним, відвідувати, проводити вихідні. Наведіть дитині приклад (якщо такий є) сім’ї, де тато не живе з сім’єю, але, тим не менш, не забуває про своїх дітей і тепло до них відноситься.
Психіка дитини без батька
Найкращим варіантом після відходу батька з сім’ї для дитини є регулярне спілкування з ним. Особливо це важливо для хлопчиків. В цьому випадку говорити про відхилення в психіці малюка не доведеться. Коли ж батько зовсім припиняє спілкування з дітьми, то компенсувати це допомагає наявність декількох дітей в неповній сім’ї. Якщо ж дитина одна, їй набагато важче пережити відхід з сім’ї тата. Неоціненною в цьому плані буде допомога бабусь і дідусів. Але головне в процесі компенсації госпітальної ролі тата – не перегинати палицю з увагою до дитини, не балувати і основне – не формувати у малюка образ поганого тата. Не потрібно робити переоцінку дитячих цінностей і вішати ярлики на якому «пішов з сім’ї батьк».

Інша крайність полягає в тому, що мама починає брати на себе роль суворого батька. Але діти по-різному сприймають авторитарність батьків. І материнська критика дитиною підсвідомо сприймається як відмова в любові. Дитина може боротися за цю любов і при цьому використовувати арсенал свою впертість і примхи. А може бути і навпаки: дитя росте інфантильним, домінування жінки для нього стає нормою, що в перспективі може призвести до деформацією статевої ідентифікації. Якщо ж після відходу з родини тата всі переймаються жалістю до Сиротинки, то це створює умови для прояву егоїзму і порушень психіки дитини у вигляді агресивності, жорстокості і надмірної самовпевненості.
Порушена психіка у дитини
У всіх дошкільних установах є діти, психіка яких значно відхиляється від норми. Це можуть бути агресивні і некеровані діти (холерики), мляві і плаксиві. Корекцією поведінки таких дітей займається психолог.
Слід зазначити, що до 3 років у дітей може бути виражена конфліктність, заїкання, онанізм, нервові тики, енурез.
В 4 роки це лякливість, повільність. У 5 років хлопчики схильні до реакцій гальмування, а дівчатка, навпаки, до збудливості.
Психологи відзначають, що найважчим у виховному плані і в плані формування відхилень в психіці є і для хлопчиків, і для дівчаток вік 3 років. Далі хлопчики стають в психічному плані більш уразливими в 6 років, дівчатка – в 5. Тому батькам не треба соромитися, боятися звертатися за допомогою до психологів, психіатрів, сімейних лікарів, якщо помічаються перші дзвіночки у відхиленні психіки, наприклад, той же енурез. Важливо пам’ятати, що головне джерело формування здорової психіки дитини – сім’я, стосунки в ній, атмосфера взаєморозуміння і взаємоповага.

Автор:

Залишити відповідь