Аденоїди у дітей: симптоми, профілактика, лікування

 1 116
Короткий екскурс в лімфатичну систему

1411922969_4Організм людини складається з тканин, які, в свою чергу, утворені клітинами. Клітини, що відповідають за імунну систему організму, формують лімфоїдну тканину. Вона знаходиться в кістковому мозку, кишечнику, з неї складається вилочкова залоза. Роль лімфоїдної тканини – захист організму від проникнення чужорідних хворобливих мікроорганізмів і вірусів. Частиною лімфатичної системи є дуже важливе утворення – лімфоідно-глоткове кільце, до складу якого входять мигдалики, язичні, трубні гортанні і власне глоткові мигдалини (аденоїди у дітей), про які ми і поговоримо докладніше.

Що таке аденоїди у дітей?

Аденоїди у дітейОдними з найважливіших органів, утворених лімфоїдної тканиною, є піднебінні мигдалини. При збільшенні піднебінних мигдалин часто спостерігається їх запалення – тонзиліт.

Глоточна мигдалина розташовується в носоглотці на задній її стінці, тобто в місці переходу носа в глотку. Патологічне збільшення глоткової мигдалини називається гіпертрофією. Запалення ж її носить назву аденоїдит.

Якщо запальний процес – ангіну, гострий або хронічний тонзиліт – можна досить легко діагностувати самостійно, то аденоідит виявити непросто. Це компетенція фахівця. Побачити глоткові мигдалини може тільки лікар, використовуючи при огляді спеціальне дзеркало на довгій ручці.

Симптоми гіпертрофії глоткової мигдалини і аденоїдиту

Аденоїди у дітейНа гіпертрофію аденоїдів можуть вказувати і непрямі скарги. Щоб зрозуміти, звідки вони беруться, необхідно знову звернутися до анатомії. Крім лімфоїдної глоткової мигдалини, в область глотки відкриваються отвори слухових труб і носові ходи. З їх допомогою носоглотка з’єднується з порожниною середнього вуха.

Виходячи з вищесказаного стає ясно, що при збільшенні глоткової мигдалини розвиваються два характерних симптоми – зниження слуху і порушення носового дихання. Наскільки будуть виражені ці симптоми, залежить від ступеня гіпертрофії аденоїдів.




Найбільш небезпечним наслідком запалення і збільшення лімфоїдної тканини аденоїдів є хронічне порушення носового дихання. Діти через утруднене дихання через ніс намагаються дихати переважно ротом. Це тягне за собою масу наслідків. По-перше, повітря що вдихається при диханні носом, не зволожується,  не очищається, не зігрівається. З’являється висока ймовірність розвитку запальних процесів не тільки в горлі, гортані, а й в трахеях, бронхіальному дереві, легеневої тканини.

Постійний нежить і застійні явища викликають набряк слизової носа, гіперемія. Розвиваються супутні данній патології гайморити, отити, часті респіраторні інфекції, головні болі.

Крім перерахованих симптомів, існує ще ряд не менш важливих: порушення тембру голосу (гугнявість), ранковий кашель (через стікаючий по задній стінці глотки слиз), зниження уваги, пам’яті, підвищена стомлюваність і дратівливість, сонливість, хропіння під час сну і навіть затримка дихання, що веде до хронічного кисневого голодування і затримки психомоторного розвитку.

Діти, хворі аденоідитом, мають характерний вираз обличчя – «аденоїдний тип». Такі діти за рахунок утрудненого дихання через ніс ходять з постійно відкритим ротом, з незмінними густими соплями, апатичним виразом на обличчі.

Патологічна гіпертрофія глоткової мигдалини і аденоідит у дітей – досить серйозне захворювання. Ця патологія розвивається переважно у дітей 4-7 років; глоткові мигдалини в цьому віці досягають свого максимального розміру.

У період статевого дозрівання вони зменшується, проте до цього часу процес може вилитися в досить серйозний «букет» супутніх захворювань, як з боку ЛОР-органів, так і бронхо-легеневої системи. Вичікувальна тактика в цьому випадку не принесе належних результатів.

Що сприяє розвитку гіпертрофії глоткової мигдалини і аденоідиту
  • В першу чергу – спадковість. Доведено, що при наявності аденоїдів у одного з батьків дитина теж може зіткнутися з цією неприємною проблемою.
  • Часті респіраторні та вірусні інфекції, хвороби горла, глотки, хронічні риніти, скарлатина, коклюш та інші запальні захворювання можуть стати поштовхом до розвитку аденоидита.
  • Слабкий імунітет, схильність до алергічних реакцій, перегодовування є сприятливим фоном до гіпертрофії аденоїдів.
  • Несприятлива екологічна обстановка, загазованість, пил, надмірна дія матеріалів побутової хімії, надмірна сухість і тепло в приміщенні, де живе дитина, також сприяють захворюванню.
Профілактика гіпертрофії глоткової мигдалини і аденоідиту

Батьки для профілактики розвитку у дитини аденоідиту повинні почати з правильної організації способу життя свого малюка. Привести в норму побутові умови, знизити до мінімуму застосування препаратів побутової хімії, приділяти увагу загартовуванню, помірним фізичним навантаженням, організації часу відпочинку і занять, годівлі тільки по апетиту.

Якщо аденоїдит вже діагностовано, необхідно до початку лікування прибрати всі сприятливі зовнішні фактори, і тільки потім починати лікування.

Лікування аденоідиту(аденоїди у дітей)

Лікувальні заходи поділяються на консервативні та оперативні.

До консервативних відноситься застосування загальнозміцнюючих препаратів: вітамінів, речовин, що стимулюють імунітет, місцеві промивання носоглотки спеціальними антисептичними засобами, закапування протизапальних антибактеріальних крапель з протиалергічним ефектом, лазеротерапія. Хороші результати дає лікування гіпертрофії аденоїдів і аденоідиту гомеопатія.

Тривале безуспішне консервативне лікування є показанням до проведення аденотомії – оперативного методу лікування аденоідиту. Важливо, що операцію проводять на підставі комплексу виражених симптомів, а не при встановленні ступеня збільшення – гіпертрофії аденоїдів. Аденоідальні розростання у кожної дитини різні в силу індивідуального розвитку кісток черепа, будови носоглотки. Іноді при ІІІ степені аденоїди набагато менше порушують носове дихання, ніж гіпертрофовані аденоїди 1-го ступеня, де є не тільки виражені симптоми дихання через рот, а й спостерігається виражене зниження слуху.

Аденоїди у дітей. Операція

Її проводять під місцевою або загальною анестезією. Її тривалість не більше двох хвилин. Власне аденотомія – це одномоментне відсікання аденоїдів кільцеподібним ножем. Як і будь-яке оперативне втручання, аденотомія – процес, що проходить під наркозом, що включає в себе відсікання тканин, а отже, хоч і рідко, але можливі ускладнення.

Глоточна мигдалина має таку будову, що гарантувати повне видалення лімфоїдної тканини неможливе, тому є ймовірність зростання аденоїдів і після операції. Якщо аденоїдит з’являється знову, то батькам потрібно серйозно задуматися про середовище проживання малюка, зміцненні імунітету, зайнятися більш поглиблено профілактикою розвитку цього захворювання.

Ваша активна позиція в профілактиці і лікуванні аденоідиту є запорукою здоров’я вашої дитини. Виконуйте лікарські рекомендації, забезпечте правильне харчування, побут і режим дитини. І ви одразу побачите результати вашої праці.

Автор:

Залишити відповідь