Кишкові інфекції у дітей. Тиф та дизентерія

 623

кишкові інфекціїДавно встановлено, що попереджати інфекційні хвороби значно легше, ніж їх лікувати. Дитячі кишкові інфекції призводять до сильного ослаблення всього організму: виникають різні ускладнення, а іноді хвороба переходить в хронічну форму, що найчастіше буває при дизентерії. Для успішного попередження зараження дітей, та й дорослих, черевним тифом, паратифи та дизентерію необхідно знати, якими шляхами воно відбувається.

Особливості черевного тифу у дітей

Черевний тиф хвороба заразна, тому що вона виникає тільки в тих випадках, коли особливі, черевнотифозні бактерії потрапляють людині через рот в шлунок, а потім в тонкі кишки. З тонких кишок ці бактерії проникають в кров і нею розносяться в інші органи. У хворого поступово підвищується температура, з’являється загальне нездужання, слабкість і болісний головний біль. Затуманюється свідомість, і хворий починає марити. Від цього стану хвороба і отримала свою назву – тиф, що означає по-грецьки – Дим, туман.
У дитячому віці найбільш схильні до захворювання на черевний тиф підлітки в 15-16 років. Маленькі, особливо грудні, діти хворіють на нього рідше. Але якщо немовля захворює на цю інфекцію, то переносить її дуже важко.
Черевний тиф може проходити і порівняно легко, особливо у дітей старшого віку, причому закінчується, замість 4-5-ти тижнів, через два, рідко три тижні.

У грудних дітей ця хвороба іноді дає інтоксикацію, тобто отруєння організму, і ускладнюється менінгітом, який виникає в результаті впровадження черевнотифозних бактерій в мозкові оболонки. У таких випадках хвороба нерідко закінчується смертю. У ослаблених дітей черевний тиф може ускладнитися запаленням легенів, гнійним запаленням вуха і іншими захворюваннями.
Крім черевного тифу, діти хворіють і так званими паратифами “А” і “Б”. Ці інфекції дуже схожі на черевний тиф, але викликаються вони іншими, паратифозної бактеріями. Протікають паратифи зазвичай в більш легкій формі і часто закінчуються значно раніше, ніж черевний тиф. Але нерідко буває, що і черевний тиф проходить дуже легко. Тому лікар може точно визначити, чим захворів хворий – черевним тифом або одним з паратифів, тільки після дослідження в лабораторії крові і калу хворого.

Дитяча дизентерія

Більш поширена, ніж тиф і паратифи, особливо серед дітей, кишкова інфекція – дизентерія. Викликається вона дизентерійними бактеріями, зараження якими відбувається теж через рот, звідки вони проникають в шлунок і товсті кишки; там вони розмножуються і отруюють своїми токсинами (отрутами) організм хворого. Ознаки хвороби проявляються в середньому через 3-5 днів після зараження: виникають болі в животі, пронос, який з розвитком хвороби все частішає і може доходити до 20-30 разів і більше на добу. Слизова оболонка товстої кишки запалюється і на ній утворюються виразки які кровоточать. Тому дизентерійні випорожнення, зазвичай зовсім рідкі, часто містять багато слизу, нерідко з домішкою крові.
Дизентерія – хвороба виснажлива. Особливо небезпечно, коли через пізнє і неправильного лікування вона переходить в затяжну, хронічну форму, яка частіше спостерігається у дітей, особливо до 2-х років. Коли хворий стає хроніком, він нібито одужує, але через деякий проміжок часу хвороба знову спалахує, потім знову затихає і так кілька разів. Такі дизентерійні хроніки не тільки при загостренні хвороби, але і в періоди затишшя залишаються зараженими дизентерійними бактеріями і перетворюються в бактерієносіїв. При недостатній охайності дизентерійного хроніка і близьких до нього людей дизентерійні бактерії розсіюються в навколишньому середовищі, викликаючи зараження здорових людей, і особливо дітей.
Чим раніше розпочато правильне лікування хворого на дизентерію, тим швидше зупиняється розмноження бактерій цієї хвороби і тим самим організм хворого в меншій мірі буде отруєний дизентерійними отрутами. Запізніле лікування або припинення його при першому поліпшенні призводить до хронічної дизентерії, а в ослабленої дитини навіть до смерті.

Кишкові інфекції: джерела зараження

кишкові інфекції1. Бактеріоносійство при черевному тифі і дезинтерії
При своєчасному і доведеному до кінця лікуванні хворі на дизентерію виліковуються повністю, не перетворюючись на хроніків, а отже, і в бактерієносіїв. А чим менше бактерієносіїв, тим менше буде заражено дизентерію здорових людей.
Але чи обмежується бактеріоносійство при черевному тифі і дезинтерії хронічними дизентерійними хворими? На жаль, ні: бактеріоносійство існує і після тифу і паратифів. Людина, яка перехворіла на ці недуги і зовсім одужавши, може деякий час носити в собі мікроби і виділяти їх з калом і сечею, заражаючи оточуючих. Як і дизентерійні хроніки, черевнотифозні і паратіфозні бактеріоносії особливо небезпечні тим, що ні самі вони, ні інші люди не вважають їх заразними і, отже, небезпечними для оточуючих. Бактеріоносійство у таких людей зазвичай триває 4-6 тижнів після одужання. Але 3-5 відсотків людей з кожної сотні перехворіли, продовжують виділяти заразні бактерії протягом трьох і більше місяців.
Крім того, зустрічаються, на щастя рідко, так звані здорові бактеріоносії: заразившись брюшонотіфозними або паратифозними бактеріями, вони самі не захворіли, але потрапили в їх організм бактерії не загинули і не зникли, а продовжують благополучно існувати в кишечнику носія і виділятися з його випорожненнями. Навколишні, та й сам бактеріоносій, і не підозрюють, що вони небезпечні. Бактеріоносії поряд з черевнотифозними, паратифозної і дизентерійними хворими, є головними джерелами зараження здорових дітей на кишкові інфекції. Знаючи ж, звідки загрожує небезпека, набагато легше з нею боротися.




2. Побутові контакти
Ми вже говорили, що джерелами зарази є хворі і бактеріоносії. Від них переноси заразних мікробів до здорових людей відбуваються декількома шляхами. Найбільш звичайний шлях – побутовий контакт, тобто безпосереднє зіткнення в повсякденному житті здорових дітей і дорослих з хворими і бактеріоносіями через рукостискання, посуд, білизну та інші предмети, якими користувався хворий або бактеріоносій. Справа в тому, що хворі і бактеріоносії виділяють в калі і сечі величезну кількість заразних бактерій.
На жаль, далеко не всі бактеріоносії, тим більше діти і ослаблені хворі, відрізняються достатньою охайністю. Тому навіть незначні сліди зараженого калу можуть потрапити на білизну і руки, а з рук на посуд і на їжу. Недарма дитячі кишкові інфекції давно вже названі хворобами брудних рук.
У мало упорядкованих населених пунктах, де відсутня каналізація, природні відправлення здійснюються в примітивних вбиральнях, а нерідко прямо на землю, при цьому заражається грунт і заразні бактерії, що містяться в нечистотах, змиваються дощовою водою в річку, ставок і інші відкриті водойми. Такі водойми можуть заражатися також і при пранні в них зараженої білизни, при купанні бактерієносіїв. Можливе зараження і питної води колодязя в тих випадках, коли користуються відрами, що належать родині хворого або бактеріоносію.
Ось чому воду з колодязя слід накачувати насосом або в крайньому випадку вживати загальне відро, прикріпленим до колодязя залізним ланцюгом.
3. Комахи
Дуже велику роль в розповсюдженні кишкових захворювань грають мухи, які кишать в місцях скупчення покидьків і нечистот. Вони заковтують заражений кал, заражають ним свої лапки, тіло і, перелітаючи на чистий посуд і їжу, усюди залишають заразні бактерії. Таким чином, зараження здорової людини відбувається через брудні руки, посуд, білизну та інші предмети, через грунт, воду, мух і їжу. Всі ці шляхи зараження тісно пов’язані між собою.

4. Молоко

Шляхи передачі дитячих кишкових інфекцій далеко не завжди бувають прямими – від хворого або бактеріоносія безпосередньо до здорової людини.
Ось пелюшки забруднені хворою дитиною. Якщо, змінивши їх, не прокип’ятити, а руки не продезінфікувати і потім взятися за приготування обіду або годування іншої дитини, то досить імовірно зараження інших дітей, та й дорослих членів сім’ї. Відомо чимало так званих молочних черевнотифозних епідемій, що виникають найчастіше влітку, причому заражаються і хворіють зазвичай діти – головні споживачі молока.
Хто може заражати молоко? Перш за все бактеріоносії, які можуть виявитися серед доярок і тих, хто працює з перевезення молока, його обробці і продажу.


Профілактика дитячих кишкових інфекцій

кишкові інфекціїПопередити виникнення інфекцій органи охорони здоров’я можуть лише при свідомій і активній допомозі всього дорослого населення, зокрема всіх батьків, в повсякденному житті і повсюдно.

  1. Пам’ятайте, що кишкові інфекції – це хвороби брудних рук. Тому частіше мийте руки, ретельно їх намилюючи. Мийте руки завжди після туалету, перед їжею і після повернення додому, так як дверні ручки, а також поручні в трамваях, автобусах, тролейбусах постійно забруднюються. Часте миття рук – головна міра профілактики дитячих кишкових інфекцій.
  2. Як можна коротше стрижіть нігті собі і дітям, не допускаючи скупчення бруду під нігтями. Численними дослідженнями встановлено, що під нігтями завжди знаходиться безліч мікробів, в тому числі заразних, а також яйця глистів.
  3. Домагайтеся повного знищення мух, цих злісних рознощиків кишкових інфекцій. Всіляко оберігайте від них всі житлові приміщення, особливо ті, в яких відбувається прийом їжі і зберігання продуктів харчування. У цих приміщеннях з весни в усі вікна слід вставляти спеціальні рами з сітками – марлевими, а краще металевими.
  4. Всі продукти зберігайте в закритому посуді, в шафі, найкраще в холодильнику або в льодовику. Тарілки і столові прилади після миття обдавайте окропом і сушіть на чистій решітці над гарячою плитою, не витираючи рушником.
  5. Молоко можна давати дітям, та й самим пити, тільки в пастеризованому і прокип’ячену вигляді.
  6. Перш ніж їсти фрукти, овочі або ягоди, їх необхідно ретельно промити кілька разів у свіжій кип’яченій воді.
  7. Якщо відомо, що в населеному пункті, в якому ви живете з дітьми, з’явилися захворювання на черевний тиф, дизентерію або іншими кишковими інфекціями, то на цей період овочі та фрукти давайте дітям тільки у вареному вигляді. Ніяких салатів і вінегретів з сирих овочів в такий час давати не можна.
  8. Деякі батьки негативно ставляться до щеплень, пояснюючи це тим, що іноді у дітей після щеплення проявляється нездужання і навіть підвищення температури. Подібні наслідки уколів цілком можливі, але нічого страшного в них немає.

Чим ясніше кожен з батьків зрозуміє всю важливість постійного дотримання чистоти в домашньому побуті і на кожному кроці буде пояснювати це своїм дітям і сам постарається для них бути прикладом у цьому відношенні, тим надійніше наші діти будуть захищені від зараження дитячими кишковими інфекціями!

Автор:

Залишити відповідь