Гангліоніт: симптоми лікування

 5 094

Гангліоніт – запалення ганглія, складовими компонентами якого є тіла нервових клітин, аксони, дендрити. В такому випадку порушується нормальна функціональна здатність симпатичного стовпа і це проявляється дисфункцією секреції, больової чутливості та інших важливих завдань. Не можна не відзначити емоційні розлади, які дуже впливають на взаємовідносини з іншими людьми.

Гангліоніт

Зміст

  1. Класифікація захворювання
  2. Причини і симптоми
  3. Гангліоніт крилопіднебінного вузла (синдром Сладера)
  4. Запалення шийних симпатичних вузлів
  5. Гангліоніт верхнього шийного вузла
  6. Патологія піднижнечелюстного і під’язикового вузлів
  7. Гангліоніт колінчастого вузла (синдром Рамсея Ханта)
  8. Гангліоніт Гассерова (тригеминального) вузла
  9. враження війкового вузла (синдром Опенгейма)
  10. Гангліоніт вушного вузла (синдром Фрея)
  11. Патологія зірчастого вузла
  12. Діагностика гангліоніту
  13. Лікування гангліоніту
  14. Прогноз
  15. Профілактика гангліоніту

Класифікація захворювання

Розрізняють такі основні гангліоніти вузлів: крилопіднебінного; війкового; вушного; колінчастого; тригеминального; піднижнечелюстного; під’язикового; зірчастого; верхнього шийного.

Причиною захворювання можуть бути найрізноманітніші гострі, хронічні інфекції. Наприклад, малярія, бруцельоз, сифіліс, ангіна, грип, ревматизм, герпес. Крім того травми, пухлини, інтоксикації, кортикостероїдна терапія можуть бути факторами для виникнення запального процесу.

Причини і симптоми гангліоніту

Залежно від того, який ганглій вражений, будуть відповідні клінічні прояви, які описані нижче.

Гангліоніт крилопіднебінного вузла (синдром Сладера)

Причинами виникнення патологічного стану є артрит височного нижньощелепного суглоба, гнійний отит, фарингіт хронічні процеси в синусах (синусити), зубах (карієс, пульпіт, періодонтит), мигдалинах (тонзиліти). Клінічні прояви найрізноманітніші. Це пояснюється тим, що вузол має індивідуальні для кожної людини анатомічні особливості і велика кількість анастомозів. Біль пекучий, розривний, дуже інтенсивний в половині тіла (гемітіпу).




Болі можуть локалізуватися не тільки в області розміщення самого вузла, а й в таких зонах: навколо орбіти, в оці, області кореня носа, верхньої і нижньої щелепи (зубах, яснах), скронях, вушній раковині, потилиці, плечі, передпліччя, кисті.
Больові відчуття супроводжуються катаральним синдромом: гіперемією і набряком обличчя, сльозотечею, ринорея з однієї ніздрі, слинотечею. Такий стан частіше спостерігають в нічний час, тривалість пароксизму від декількох хвилин до декількох днів.

Щоб підтвердити гангліоніт крилопіднебінного вузла, використовують метод змазування носової порожнини розчином дикаїну з адреналіном, після якого біль зникає. У періоди між нападами залишаються слабко виражені ознаки вегетативних симптомів.

Запалення шийних симпатичних вузлів

Етіологічними факторами переважно є остеохондроз, хронічна інфекція, інтоксикація. Больові відчуття іррадіюють (віддають) на половину тіла. Ознаки: почервоніння, закладена половина носа, гіпотрофія тканин, велика кількість зморшок, іноді гіперпігментація відповідної половини обличчя, гіперемія очного яблука, синдром Берна-ра-Горнера і Пурфюр-де Пті.

Гангліоніт верхнього шийного вузла

Причини: тонзиліт, хронічні інфекційні хвороби, інтоксикації. Найчастіше пацієнти скаржаться на біль в шийно-потиличній області і надпліччя. При пальпації больових точок в проекції вузла, місця виходу потиличних нервів, паравертебральній області, відчувається хворобливість. Супроводжується почервонінням і атрофією відповідної половини обличчя.

Гангліоніт шийного вузла

Патологія піднижнечелюстного і під’язикового вузлів

В такому випадку біль локалізується в язиці, піднижньощелепній області з іррадіацією в нижню щелепу, шию, потилицю, віски. Хворобливість посилюється при рухах нижньої щелепи (прийомі їжі, розмові). Підвищується секреція слини, язик і тканини піднижнечелюстної області набрякають. Передня частина язика і слизова ротової порожнини характеризуються посиленою чутливістю і гиперпатією. Крім того, буде обов’язково язико-піднижнечелюстний больовий феномен.

Гангліоніт колінчастого вузла (синдром Рамсея Ханта)

Вірус герпесу є причиною хвороби. Початок захворювання гострий, проявляється загальним нездужанням, ослабленням лицьового нерва, зниженням слуху. На ураженій стороні в області вуха виникають больові напади, вони можуть поширюватися на потилицю, шию, голову, обличчя і мати нейропатичний характер.

Крім того, спостерігають в уражених місцях і на слизовій (м’якого піднебіння, мигдаликів) герпетичні висипання. Хворий може пред’являти скарги на зниження слуху, запаморочення, шум у вусі. При огляді спостерігається ослаблення мімічних м’язів. На половині язика порушується чутливість.

Гангліоніт Гассерова (тригеминального) вузла

Захворювання викликає герпетична інфекція, яка виникає на тлі зниженого імунітету, особливо у літніх людей. Для гангліоніту властиво підвищення температури, загальне нездужання, інтоксикація, світлобоязнь, парестезії, болісні і постійні болі в області іннервації першої, рідше другої і третьої гілок. Через кілька днів після виникнення болю спостерігається везикулезний висип і набряк околоочної зони.

Враження війкового вузла (синдром Опенгейма)

Основними причинами є синусити, вірус герпесу. Характеристика. Біль нападоподібний в області чола, очниці, скронь, кореня носа і твердого піднебіння. Викликає таке відчуття, що ніби виступають очні яблука з орбіти. При огляді слизова ока червона, повіки набряклі, рясна сльозотеча, синдром Пті, Горнера.

Гангліоніт вушного вузла (синдром Фрея)

Можливі причини: паротит, сіалоаденіт, захворювання зубощелепної системи. Нападоподібний біль з ознаками вегеталгії виникає в зоні перед скронево нижньощелепним суглобом, скронях, вусі. Іррадіює (віддає) в потилицю, шию, надпліччя, руку, верхню частину грудної клітки.

Хворий в такому випадку скаржиться на шум у вусі (при спазмі слухової труби), підвищене слиновиділення. Підскулова блокада вушного вузла успішно знімає біль і це дозволяє діагностувати Синдром Фрея.

Патологія зірчастого вузла

Біль, яка виникає, дуже нагадує напад стенокардії, локалізується у верхній частині грудної клітки і іррадіює (віддає) в руки.

Діагностика гангліоніту

Лікарям іноді дуже важко поставити точний діагноз. Необхідна консультація невролога, стоматолога, ЛОРа. В основі діагностики лежать клінічні дані:

  • сильна і нападоподібна біль, яка нагадує відчуття опіку;
  • свербіж ураженої області;
  • парестезії, анестезії; набряки; гіперемія; атрофія м’язів; підвищена чутливість;
  • розлад іннервації (піломоторної, секреторної, вазомоторної, трофічної);
  • катаральний синдром;
  • місцеве і загальне підвищення температури;
  • нездужання.

Гангліоніт діагностика

При огляді спостерігається болючість при пальпації больових точок проекцій самого вузла і його нервів, порушення чутливості.

Іноді застосовують додаткові методи діагностики: отоскопію, фарингоскопію, рентгенографію.

Диференціальний діагноз проводять з такими захворюваннями, як сирингомієлія, менингорадикуліт, нервово-судинний синдром, невритами соматичних нервів, захворюваннями серця і органів черевної порожнини.

Лікування гангліоніту

Терапія залежить від причини, яка призвела до патологічного стану. Лікарі призначають такі способи терапії, які підходять в конкретному випадку і в залежності від загального стану хворого. З методів фізіотерапії використовують: ультразвукову терапію, іоногальванізація, фонофорез, струми Бернара, УФ-опромінення, електрофорез, лазеротерапію.

Крім того, застосовують лікувальні грязі низької температури, ванни (радонові, сольові, сірководневі), аплікації озокериту.

Медикаментозна терапія включає в себе призначення таких препаратів:

  • анальгетики (седальгін, індометацин) – для зняття больового синдрому;
  • антибіотики, сульфаніламідні препарати (при процесі, викликаному бактеріями);
  • противірусні – при наявності герпетичної інфекції (ацикловір);
  • гангліоблокатори – для зменшення збудливості вегетативних утворень;
  • десенсибілізуючі засоби (супрастин, димедрол);
  • ін’єкції глюкокортикостероїдів в зону проекції вузла (гідрокортизон);
  • спазмолітики (папаверин);
  • біогенні стимулятори та імуномодулятори для підвищення імунітету (екстракт ехінацеї, алое); нейролептики,
  • антидепресанти (аміназин, тизерцин);
  • ноотропні препарати для поліпшення мозкового кровообігу (переважно для літніх людей); вітаміни групи B (цианокоболамін, B6);
  • холіноблокуючі препарати (платифілін, метацин) – якщо виражені симптоми парасимпатичної системи;
  • новокаїнову блокаду вузла;
  • аплікації 25% розчину димексиду з 10% новокаїном.

Якщо медикаментозні і фізіотерапевтичні методи неефективні або протипоказані, тоді рекомендовано хірургічне втручання. Для цього проводять новокаїнові блокади вузла або руйнують його за допомогою алкоголізації. Крім того, операція показана, в тому випадку, коли ганглій вражений пухлиною.

Прогноз

У більшості випадків хворі одужують. Але іноді можуть бути згодом ускладнення: трофічні зміни в зоні іннервації нерва, каузалгіческіх болю, парези м’язів, енцефаліти, синдром Гієна-Барре, менінгіт. Під час захворювання значно знижується працездатність, особливо коли довго протікає патологічний процес.

Профілактика гангліоніту

У першу чергу необхідно лікувати хронічні захворювання, так як вони є основною причиною виникнення гангліоніту. Другим завданням є зміцнення імунітету. Для цього потрібно правильно харчуватися, займатися фізичною культурою, утримуватися від стресових ситуацій. Можна використовувати імуностимулятори. Крім того, необхідно уникати переохолодження, травмування. Для лікування гангліоніту необхідно попередньо розібратися і з’ясувати етіологічний фактор. Існує багато варіантів терапії, все залежить від ураженого ганглія, стану хворого, супутніх захворювань, протипоказань. Прогноз при якісно підібраному лікуванні цілком сприятливий.

Автор:

Залишити відповідь