Відхилення у розвитку дітей

 2 180

Мрія всіх батьків мати здорових і щасливих дітей. Для цього багато подружніх пар перед зачаттям дитини проходять ретельні обстеження, ведуть здоровий спосіб життя, виконують усі приписи лікаря. Але … Людський організм не настільки передбачуваний, як хотілося б. Лікарі не завжди всемогутні. І ось в сім’ї з’явився малюк – милий, прекрасний, ніжний, лагідний. Чи є у нього відхилення в розвитку? Це визначити непросто. Деякі дефекти виявляються відразу при народженні. Ну а є такі, які починають давати про себе знати в міру розвитку малюка. Про відхилення у розвитку дітей ми детально поговоримо у рамках данної статті.

Відхилення у розвитку дітей

Зміст

  1. Причини відхилення у розвитку дітей
  2. Види відхилень у розвитку дітей
  3. Визначення норми в розвитку дитини
  4. Що ж робити, якщо у дитини спостерігаються відхилення в розвитку?
  5. Види діагностики відхилення у розвитку дітей

Причини відхилення у розвитку дітей

Що ж може впливати на появу відхилення у розвитку дітей? Фахівці визначають два основні чинники, які вважаються основними причинами дефектів у розвитку дитини:

  • спадковість;
  • фактори зовнішнього середовища.

Якщо спадкові патології медицина намагається визначити ще на ранніх етапах, то з факторами зовнішнього середовища складніше, так як їх передбачити дуже важко. Під ними маються на увазі, по-перше, різні інфекційні захворювання, травми і інтоксикації. За часом впливу їх на організм фахівці визначають патології:

  • пренатальні (внутрішньоутробні);
  • натальні (в період пологів);
  • постнатальні (після народження).

По-друге, на розвитку дитини істотно впливає такий фактор, як соціальне середовище, в якому вона росте. Якщо воно несприятливе, то в певний момент можна констатувати в розвитку дитини такі проблеми:

  • емоційна депривація;
  • педагогічна занедбаність;
  • соціальна занедбаність.

Види відхилень у розвитку дітей

Так що таке відхилення у розвитку дітей? Це порушення у нього психомоторних функцій, які виникають при несприятливому впливі різних факторів на його мозок. В результаті цього виділяють такі види відхилень у розвитку дітей:

  • Фізичні.
  • Психічні.
  • Педагогічні.
  • Соціальні.

До групи дітей, що мають фізичні відхилення, відносяться ті, які мають недуги, що утрудняють їх дії, а також діти з порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату.




До групи з психічними відхиленнями відносять дітей із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, порушеннями мови і емоційно-вольової сфери.

Групу з педагогічними відхиленнями становлять ті діти, які з певних причин не отримали середньої освіти.

Групу з соціальними відхиленнями становлять ті діти, яким в результаті виховання була щеплена функція, яка впливає на їх входження в соціальне середовище, що дуже проявляється на поведінці і свідомості під час перебування у соціальній групі. На відміну від перших трьох груп соціальні відхилення (гнів, фобії, безвольність, гіперактивність, значна сугестивність) важко розмежувати від природного прояву характеру дитини. Саме в цих випадках велике значення має не терапевтичне втручання на нього, а профілактика можливих відхилень від правил і норм.

До речі, обдарована дитина – це теж відхилення від норми, і такі діти складають окрему групу.

Визначення норми в розвитку дитини

Так що таке норма для дитини? Це, перш за все:

  • Її рівень розвитку відповідає більшості ровесникам, серед яких вона росте.
  • Її поведінка відповідає вимогам суспільства: дитина не асоціальний.
  • Вона розвивається відповідно до індивідуальних схильностей, при цьому чітко долає негативні впливи як з боку свого організму, так і навколишнього середовища.

Отже, висновок можна зробити такий: не кожна дитина з відхиленнями у розвитку від народження вже є не норма і, навпаки, здорова дитина при народженні не завжди дотягує до норми в результаті розвитку.

Дитина розвивається відповідно нормі при:

  • правильній роботі головного мозку і його кори;
  • нормальному психічному розвитку;
  • збереження органів чуття;
  • послідовному навчанні.

Може виникнути питання про відповідність цих пунктів для дітей з уже наявними відхиленнями. Відразу визначимо такий момент, що дитина з фізичним і психічним дефектом повинна проходити повну реабілітацію вже з перших днів. Сюди входить не тільки медичне втручання, а й педагогічна корекція. Завдяки спільним зусиллям батьків (в першу чергу!), Медиків і корекційних педагогів багато патологій у розвитку психіки можна обійти завдяки компенсаційним процесам, які можливі у дітей з відхиленнями.

Не все буде проходити просто і гладко. Але дитина з фізичними відхиленнями може і повинна розвиватися відповідно до віку. Для цього їй тільки потрібна допомога фахівців і безмежна любов і терпіння батьків. Певні успіхи можливі і у дітей з психічними патологіями. Кожен випадок при цьому вимагає індивідуального підходу.

Які періоди найбільш яскраво демонструють можливі відхилення у фізичному і психічному розвитку дитини?

Кожен сенситивний період визначає кількість знань, умінь і навичок, якими повинна оперувати дитина. Більшість фахівців вважають, що особливу увагу необхідно приділяти дітям під час кризових періодів в їх житті, які потрапляють на такий вік:

  • дошкільний;
  • молодший шкільний;
  • підлітковий.

Яка поведінка дитини має насторожити з метою профілактики відхилень у його розвитку?

У дошкільному віці:

  • В результаті патогенних впливів на мозок і його кору порушуються нормальні співвідношення дратівливих і гальмівних процесів. Якщо дитині важко контролювати гальмівні реакції на заборони, він не може організувати свою поведінку навіть в грі, то це може бути одним із сигналів, що у дитини є відхилення в розвитку.
  • Дитина надмірно фантазує або ж, навпаки, досить примітивна у своїх розповідях, коли намагається вийти зі скрутного становища.
  • Дитина схильна до імітації неправильних форм поведінки, що може свідчити про легку сугестивності.
  • Інфантильні (недорозвинені) емоційні прояви у вигляді гучного крику, плачу або рухів, які не відповідають віку (женням ногами).
  • Запальність, імпульсивна поведінка з будь-якого незначного приводу, що призводить до сварки або навіть бійки.
    Повний негативізм, непокору старшим з яскраво вираженою агресією, злістю на зауваження, заборона або ж покарання.

У молодшому шкільному віці:

  • Низька пізнавальна активність, яка поєднується з особистісними незрілістю.
  • Негативне ставлення до уроків, відмова від виконання завдань з бажанням звернути на себе увагу за допомогою грубості, неслухняності.
  • Наявність до кінця молодшого шкільного віку значних прогалин в знаннях, які супроводжуються небажанням вчитися.
  • Тяга і інтерес до того, що несе агресію і жорстокість. Асоціальна поведінка.
  • На будь-яку заборону або вимога відповідна реакція бурхлива, несуча конфлікт, можливі втечі з дому.
  • Прагнення до гострих відчуттів як результат підвищеної сенсорної спраги.

В підлітковому віці:

  • Інфантильні судження, слабкі функції саморегуляції і самоконтролю, відсутність вольових зусиль.
  • Складну поведінку, яка супроводжується інфантильністю з афективною збудливістю.
  • Ранні статеві потяги, схильність до алкоголізму, бродяжництва.
  • Повне негативне ставлення до навчання.
  • Асоціальна поведінка, яка імітує неналежний спосіб дорослому житті.

Асоціальна поведінка у дитини може викликати не тільки вроджені патології, але і неправильне виховання, яке супроводжується безконтрольністю, асоціальною поведінкою членів сім’ї або ж їх грубою авторитарністю.

Що ж робити, якщо у дитини спостерігаються відхилення в розвитку?

Для того щоб визначити: чи є відхилення в розвитку дитини або ж це просто віковий прояв характеру, необхідно провести повну діагностику. Встановити діагноз можна тільки після повного обстеження за участю різних фахівців, серед яких обов’язково повинен бути лікар, психолог, логопед, дефектолог.

Потрібно пам’ятати: за одним симптомом висновок про психічний розвиток дитини ніхто не ставить.

Для того щоб зробити висновок і визначити рівень можливостей маленького пацієнта, існують психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК), де працюють вузькі фахівці, в обов’язки яких входить обстежити дитину, проконсультувати її батьків і почати при необхідності корекційну роботу.

Потрібно пам’ятати: по-перше, діагноз про психічний розвитку може поставити тільки фахівець, а по-друге, висновок лікаря – це не вирок і не ярлик на все життя. Після закінчення часу при сприятливому впливі на дитину діагноз може бути змінений.

Види діагностики відхилення у розвитку дітей

Для повного аналізу стану здоров’я діагностика проводиться:

  • медична;
  • психологічна.

Медичне обстеження

Під час медичної діагностики проводиться:

  • загальний огляд дитини;
  • аналіз анамнезу (важливо, щоб інформацію надавала мати);
  • оцінка стану дитини як неврологічного, так і психічного.

Велика увага при цьому звертається на те, як розвинена у дитини емоційна сфера, який у неї рівень інтелекту і чи відповідає він віку, велике значення має мовленнєвий розвиток, а також психічне. При цьому лікар при необхідності аналізує результати рентгенографії черепа, комп’ютерної томографії, енцефалограми.

Під час спільного огляду лікар дає висновок про будову черепа, пропорційності особи, про особливості кінцівок, тіла і т. д., Про роботу сенсорних систем (слух, зір). Дані при цьому бувають суб’єктивні і об’єктивні. До об’єктивних належать ті, що надані офтальмологом і отоларингологом при використанні спеціальної апаратури.

Іноді навіть візуально, за будовою черепа і обличчя, зросту дитини, рухам очей, лікар вже може встановити такі вроджені відхилення:

  • мікро- і макроцефалія;
  • синдром Дауна;
  • ністагм;
  • косоокість і т. д.

Обов’язково оцінюється стан нервової системи, а саме: наявність паралічів, парезів, гіперкінезів, тремору, тиків тощо. Оглядається будова артикуляційного апарату на наявність таких відхилень, як:

  • вузьке готичне небо;
  • ущелини твердого та м’якого піднебіння;
  • ущелина губи;
  • укорочена під’язикова зв’язка.

При цьому аналізується прикус і розміщення зубів.

Психічне обстеження

Обстеження психічних функцій починається з вивчення умов життя дитини і як його виховували. Саме ці обставини є провідними в онтогенезі. При діагностиці відхилень у розвитку дитини також обов’язково враховуються особливості кожного вікового періоду. Аналізу та дослідженню підлягають такі психічні функції:

  • увага;
  • пам’ять;
  • мислення;
  • сприйняття;
  • інтелект;
  • емоційна сфера тощо

Найкраще дитина відкривається в грі, під час якої можна провести діагностичне спостереження за її поведінкою, поговорити, провести навчальний експеримент. Спілкування з нею дасть можливість оцінити рівень її розвитку, відповідність віку, якими термінами оперує, які пропозиції становить, який у дитини лексичний запас, чи активна в грі, чи може конструювати, чи концентрує увагу і наскільки довго, чи може переключитися на інший вид діяльності , чи має пізнавальний інтерес, як проводить аналіз, чи продуктивна її діяльність, чи доводить розпочату справу до кінця.

При цьому використовується різноманітний наочний матеріал. Емоційний фон повинен бути комфортний для дитини. Методи і прийоми роботи підбирають під дефект, який присутній у дитини: для глухих дозволяють відповідати жестами, для людей з вадами зору підбирають чіткі картинки, для розумово відсталих становлять нескладні завдання. Дитина не повинна відмовитися від гри. Це головне завдання того, хто діагностує.

Найбільш важко обстежити таких пацієнтів: сліпоглухонімих, які нічого не розуміють, дітей з порушеним поведінкою, у яких знижений рівень мотивації і таких що швидко стомлюються. Також нелегко діагностувати тих, хто має множинні відхилення, так як важко визначити первинний дефект і що він потягнув за собою і наскільки глибоко.

Тільки після ретельної медичної і психологічної діагностики визначається діагноз, згідно з яким призначаються корекційні заняття. Їх метою є максимально заповнити відповідно інтелектуальним і психічним можливостям дитини ті прогалини, які виникли в результаті його неправильного виховання і розвит

Автор:
Знайшли помилку в тексті, будь-ласка, виділіть її мишкою і натисніть(Ctrl+Enter).

Залишити відповідь