Розвиток характеру людини: особливості, умови, фактори

 6 866

Проблеми, пов’язані з формуванням і розвитком характеру людини, цікавили і античних філософів, і середньовічних вчених, і сучасних психологів і психоаналітиків. Всі вони намагалися знайти відповіді на багато питань, пов’язаних з особливостями розвитку характеру: що ж має найбільший вплив на розвиток характеру людини, які чинники відіграють у цьому процесі провідну роль, які умови є вирішальними в його формуванні.

розвиток характеру

Зміст

  1. Психологічні особливості розвитку характеру
  2. Етапи з яких складається розвиток характеру
  3. Основні фактори розвитку характеру

 

Для того, щоб зрозуміти, що ж впливає на формування і розвиток характеру, необхідно спочатку розвести ці поняття. Так, під розвитком розуміється процес, який спрямований на певні зміни (якісні і кількісні). У психології розвиток розглядається як складного інволюційно-еволюційного поступального руху, в процесі якого відбуваються різні зміни в людині (у його поведінці, діяльності, особистості, інтелектуальної та емоційно-вольової сфери), причому ці зміни можуть носити як прогресивний, так і регресивний характер . Розвиток характеру, як і будь-який розвиток, являє собою процес виникнення змін (незворотні, спрямований і закономірні), які призводять до появи якісний, структурних і кількісних перетворень його рис і особливостей прояву.

На відміну від розвитку, під формуванням розуміється цілеспрямоване і чітко організоване оволодіння особистістю певними, досить стійкими якостями, особливостями і рисами, які є необхідними для успішного виконання різних видів діяльності. Що ж стосується формування характеру, то в цьому випадку мається на увазі процес становлення досить стійких рис (психологічні утворення) і все це відбувається в силу впливу різних умов, які об’єктивні і створюються саме з цією метою. Ці умови створені спеціально для того, що б в результаті багаторазового повторення дій і вчинків вони згодом закріплювалися і переходили в так звану типову модель поведінки людини.

Психологічні особливості розвитку характеру

Характер розвивається і формується протягом усього індивідуального життєвого шляху людини під впливом різних умов. Особливий вплив на розвиток рис характеру надають процес виховання і активна діяльність людини, праця і робота, соціум і міжособистісні контакти, особистісна спрямованість і позиція. Але до такого висновку вчені прийшли не відразу, адже досить довгий час вважалося, що на розвиток характеру людини впливає лише його вроджені особливості.




розвиток характеру

Для багатьох античних філософів основою для формування характеру була вродженість людини. Так, наприклад, Сократ, говорив про те, що не в людській владі бути хорошим або ж поганим, а Аристотель відзначав, що чеснота або вада – це вроджені властивості. Лише філософи Нового часу почали замислюватися про те, що крім вродженості є й інші фактори, які впливають на особливості розвитку характеру. Істотний внесок у вивчення процесу розвитку характеру вніс Іммануїл Кант, який бачив його в двох площинах:

  • характер фізичний (задається людині тільки природою, обумовлюється задатками і темпераментом);
  • характер моральний (або внутрішній), який формується під впливом зовнішніх чинників поведінки.

Німецький філософ Артур Шопенгауер, на відміну від І. Канта, віддавав перевагу ідеї вродженості і незмінності характеру людини, який має строгу визначеність у всіх його проявах і змінити його неможливо, так як він залежить від часу і простору. Філософ був упевнений в тому, що ні зовнішні фактори, ні процес виховання ніяким чином не впливає на особливості розвитку характеру (за його словами все це здатне перетворити черству людину в більш чуттєву і жалісливу).

Ідея про спадковість як про ведучого факторі, який визначає розвиток характеру, належала англійському філософу Герберту Спенсеру. Він під характером розумів певний людський досвід, який був заповіданий предками. Філософ підкреслював, що з часом і під впливом середовища характер у нащадків може змінитися, але для цього необхідно багато часу (як мінімум кілька століть).

Поворотним моментом в розумінні сутності розвитку і формування характеру стали ідеї Джона Локка, який відстоював концепцію виховання. Саме в вихованні вчений бачив провідний і найбільш потужний фактор розвитку характеру людини (хоча не упускати з уваги і природний характер дітей, їх нахили та здібності). Дж. Локк помітив, що поведінка людини і прояв його характеру залежить від мотивів (що є однією зі складових спрямованості особистості). Головне, до чого прийшов Локк, це те, що психофізична природа людини і зовнішні умови виступають в єдності свого впливу на особливості розвитку характеру.

В останні 100 років психологи (і практики, і теоретики) все частіше наполягали на тому, що вроджені особливості (біологічне начало в людині) не є пріоритетними у формуванні та розвитку характеру. Вони підпорядковуються більшою мірою зовнішніх умов впливу та процесу виховання (при цьому саме вихованню віддається провідне значення, так як його називають найважливішим соціальним чинником, який і зумовлює весь процес розвитку характеру). На думку багатьох вчених, формування і розвиток характеру залежить від цілого ряду виховних впливів на людину:

  • через фізичне виховання;
  • через трудове виховання;
  • через морально-етичне виховання;
  • через виховання в процесі навчання;
  • за допомогою особистого прикладу;
  • через виховання звичок;
  • завдяки самовихованню і саморозвитку.

Етапи з яких складається розвиток характеру

розвиток характеруХарактер людини розвивається з перших днів його життя і зазнає різних змін на протязі всього життєвого шляху. На самому початку (дитинство і ранній вік) провідним фактором є наслідування поведінки і вчинків дорослим, в дошкільному та молодшому шкільному віці поряд зі спадковістю на формування і розвиток характеру впливає виховання, а в підлітковому віці кермо влади в даному процесі бере самовиховання особистості. Необхідно відзначити, що характер може цілеспрямовано і свідомо змінюватися і вдосконалюватися самою людиною (це відбувається завдяки змінам в соціальній поведінці людини, в громадській діяльності, в спілкуванні і міжособистісному взаємодії), і всі ці зміни можуть відбуватися на будь-якому віковому етапі життя людини.

Вперше серйозні спроби виділити основні етапи розвитку характеру були зроблені відомим австрійським психологом і психіатром, основоположником психоаналізу Зигмундом Фрейдом (Фройдом).

Він виділив 5 основних стадій (або етапів) формування характеру людини:

  • оральна (перший рік життя),
  • анальна (період від 1 року до 3-х років)
  • фалічна(3-5 років)
  • латентна (з 6 років до початку статевого розвитку)  -генітальний (починаючи від підліткового віку і закінчуючи смертю людини). Запропоновані Фрейдом етапи формування характеру описані в таблиці

Етапи розвитку характеру людини по З. Фрейду

  • оральний 0-1 рік їй притаманн: інфантильність, залежність, маніпулятивнісь, заздрісність, підозрілість
  • анальний 1-3 роки: впертість, ощадливість (навіть скупість), охайність, акуратність, жорстокість, педантичність, скрупульозність
  • фалічний 3-5 років: невпевненість, боязкість, сором’язливість, замкнутість, мовчазність
  • генітальний від 11-12 років і до кінця життя: соціалізація / дезадаптація, ефективність / пасивність в діяльності

У психології прийнято ділити етапи розвитку характеру на вікові періоди, в кожному з яких є свої провідні чинники і умови його формування. Отже, характер починає формуватися з перших днів життя крихітного створіння – немовляти. У цьому віці для дитини важливим є безпосереднє емоційне спілкування з батьками, завдяки якому відбувається розвиток всіх його психічних процесів (і пізнавальних, і емоційно-вольових) і властивостей (в тому числі і характеру). Саме тому в цьому віці для малюка важлива не тільки турбота про нього, а й любов і ласка батьків.

У ранньому віці і дошкільному періоді дитина в основному вивчає моделі поведінки оточуючих дорослих шляхом наслідування їм. Тому в цей період характер формується завдяки не тільки вродженим особливостям дітей (функції головного мозку, особливості ВНД), але і за допомогою прямого навчання (в ігровій формі) з подальшим емоційним підкріпленням (похвала, схвалення, підтримка). Головна умова розвитку характеру – це соціальне середовище (сім’я, дошкільний навчальний установи, соціальні контакти в системах «дорослий-дитина», «дитина-дитина», «дорослий-дорослий»).

Необхідно підкреслити, що первинні риси характеру закладаються саме в дошкільному віці, тому дуже важливим є довіра, відкритість і доброта в спілкування з малюками (дитина, наслідуючи, застосовує ці риси в своїй поведінці, а дорослі повинні їх закріплювати системою заохочення / покарання). Серед найперших рис характеру, які закладаються в цьому віці варто виділити:

  • доброта / егоїстичність;
  • чуйність / байдужість;
  • товариськість / замкнутість;
  • акуратність / неохайність;
  • працьовитість / лінь.

Наступний етап формування характеру – молодший шкільний вік. У цей час з’являються нові риси і піддаються корекції раніше сформовані. Особливе значення тут має оцінка вчинків і дій дитини з боку дорослих, адже саме цим способом формується його самооцінка. У початкових класах у дітей формуються такі риси характеру як відповідальність, пунктуальність, наполегливість, акуратність, працьовитість і т.д. Найбільший вплив на те, чи будуть ранішесформовані риси закріплюватися або руйнуватися, має сам процес і умови навчання дитини.

У підлітковому віці активно відбувається морально-етичний розвиток дитини, що в свою чергу суттєво впливає на формування і розвиток характеру. У цей час активніше розвиваються вольові риси. А в ранньому юнацькому віці (старшокласники) формуються морально-етичні основи особистості. Тут особливий вплив на розвиток характеру надають:

  • особистісне ставлення людини до інших, до себе;
  • рівень самооцінки і впевненість у власних силах;
  • засоби масової інформації та глобальна мережа інтернет.

На цьому етапі розвитку характер основні його риси практично вже складені, в подальшому відбувається їх закріплення або ж їх заміщення і деяка трансформація.

В не залежності від того, на якому етапі розвитку характеру перебуває людина, на цей процес обов’язково впливає інформаційне поле, а саме:

  • думка і думка інших людей;
  • особистий приклад значущих людей і їхні вчинки (те ж саме стосується і негативних форм поведінки як варіант того, що є неприпустимим);
  • книги (а точніше описані в них дії і вчинки героїв);
  • кіно, телебачення і ЗМІ;
  • культурне та ідеологічне розвиток суспільства, держави.

У дорослому житті людини формування характеру не припиняється, а переходить на новий, більш осмислений етап. Так, відбуватися закріплення більш раціональних рис характеру і тих, які необхідні для досягнення успіху і в родині, і на роботі (відповідальність, витримка, цілеспрямованість, наполегливість і т.д.).

Основні фактори розвитку характеру

Для того, щоб зрозуміти які чинники мають найбільший вплив на формування і розвиток характеру, необхідно розрізняти поняття «чинники» і «умови». Під факторами розуміють певні важелі впливу (це особливі рушійні сили або «двигун») на процес формування характеру, а умови – це ті обставини, в яких відбувається сам процес розвитку.

Серед вчених завжди існувала своєрідна «війна» за пріоритетні чинники розвитку характеру, адже в різні часи представники різних психологічних напрямків намагалися відстояти свою точку зору на цю проблеми. Так, наприклад, В.С. Соловйов головну умову формування «морального» характеру бачив в єдності, а також в постійній взаємодії природних умов і середовища, а І.А. Ільїн серед основних чинників виділяв сім’ю і школу. Основоположник педагогічної антропології К.Д. Ушинський стверджував, що основні чинники розвитку характеру і його формування це соціальне середовище, особливості процесу виховання і активна діяльність самої людини.

П.Ф. Каптерев виділяв три категорії факторів, що формують характер:

  • природні (темперамент, особливості будови тіла, стать та ін., тобто всі ті, які дані людині природою і практично не змінюються);
  • культурні (вплив соціуму, сім’ї, школи, професії, державного ладу і рівня суспільного розвитку);
  • особистий фактор (самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення особистості, тобто коли людина є автором самого себе).

Також варто звернути увагу на ідеї І.А. Сікорського, який виділяв наступні чинники розвитку характеру дитини:

  • виховне середовище (сім’я);
  • позитивна атмосфера (веселий настрій і бадьорість духу);
  • розташування (похвала, схвалення, підтримка, довіра);
  • вроджені особливості нервово-психічної організації.

Аналізуючи всі чинники, які впливають на розвиток характеру людини, необхідно нагадати, що найбільше значення вони мають в дитячому, підлітковому і юнацькому віці. І саме в дитячому віці, на думку П.Ф. Лесгафта, на розвиток характеру особистості впливають:

  • всі ті відчуття, які відчуває дитина;
  • душевні хвилювання, які він переживає;
  • люди, які його оточують;
  • вид діяльності, який він виконує (особливе місце займає праця, як найбільш серйозна і послідовна робота).

Таким чином, характер людини обумовлюється безліччю факторів, різними умовами і об’єктивними обставинами життєвого шляху самої особистості, але ці обставини створюються і змінюються в результаті вчинків, поведінки і діяльності людини. Тому можна сміливо говорити про те, що людина сама бере активну участь в процесі розвитку і формування свого характеру і сам повинен нести відповідальність за всі свої дії і вчинки.

Автор:
Знайшли помилку в тексті, будь-ласка, виділіть її мишкою і натисніть(Ctrl+Enter).

Залишити відповідь