Запори у дітей: причини лікування, профілактика

 1 194

Сучасна медицина відносить запори до однієї з найпоширеніших «хвороб цивілізації». І цьому є безліч причин, серед яких головні – зміна нашої фізичної активності і стилю харчування не в кращу сторону. На превеликий жаль а може навіть подив батьків, ця проблема стосується дітей не в меншій мірі, ніж дорослих. Більш того, запори у дітей називають найпоширенішою патологією шлунково-кишкового тракту в педіатрії. Мабуть, найскладніше в такій ситуації – об’єктивно оцінити її серйозність. Багато батьків недостатньо розуміють всієї важливості питання, інші ж навпаки – надмірно переживають і діють там, де не потрібно.

Запори у дітей: причини лікування, профілактика
Запори у дітей: причини лікування, профілактика

Давайте поговоримо сьогодні про те, який характер і частоту випорожнення у дітей можна розцінювати як запор, чому він утворюється і що робити в даній ситуації.

Що вважати запором у дитини?

Почнемо з того, що спорожнення кишечника – акт дуже інтимний. І не тільки в плані його вчинення, а й в сенсі характеру: норма у кожного своя. Це багато в чому залежить від особливостей організму – хтось в нормі спорожняється двічі в день, у інших встановився режим 1 раз в декілька діб.

Проте, існують деякі «усереднені норми» цього критерію, і вони в значній мірі залежать від віку.

Що стосується немовлят, то запори у новонароджених – це окрема тема, яку слід вивчити новоспеченим батькам. Обмовимося тільки, що дитина яка знаходиться на грудному вигодовуванні має право на будь-який стілець по консистенції, частоті і характеру. Вирішальними тут є самопочуття малюка, а не його випорожнення.

У міру зростання дитини її випорожнення будуть змінюватися і ставати все більш наближеними до дорослого. Шлунково-кишковий тракт поступово починає функціонувати, як годиться, він приймає і перетравлює дорослу їжу – і формується звичайний стілець.

Ніхто не скаже Вам, з якою частотою в нормі повинен опорожняться дитячий кишечник, адже навіть визначення запору не несе в собі конкретики: це відсутність стільця протягом якогось певного періоду або ж збільшення часового проміжку між актами дефекації. Але при розвитку запору дитина буде скаржитися на біль і дискомфорт, чого в нормі вже точно не повинно бути. В такому випадку є підстави запідозрити вже патологію.

Про розвиток у дитини запору можна говорити в разі, якщо:

  • у дитини відзначається затримка випорожнення протягом 2-3 діб і більше;
  • спорожнення кишечника відбувається менше 6 разів на тиждень у дітей до 3 років і менше 3 разів на тиждень у дітей старшого віку;
  • дитина скаржиться на біль і дискомфорт в животі, а також в області прямої кишки;
  • у дитини хвороблива дефекація;
  • дитина сильно тужиться під час дефекації, докладає значних зусиль;
  • дитина боїться сідати на горщик або унітаз;
  • Кал сухий, твердий, запечений – формується калова пробка;
  • спостерігаються ознаки авітамінозу (лущення, сухість і блідість шкіри, заїди, погіршення стану нігтів і волосся та ін.).

Якщо ж ніяких дискомфортних відчуттів у дитини не спостерігається, і Вас турбує лише нечасте випорожнення, то, швидше за все, у нього просто фізіологічно не часте випорожнення а не справжній запор.

Запори у дітей: причини

За своїм походженням запори у дітей поділяють на дві великі групи – органічні (первинні) і функціональні (вторинні). У першому випадку мова йде про вроджені аномалії, порушення і фізіологічні особливості будови товстої кишки, а також про придбані утворення, що перешкоджають нормальному просуванню калових мас і спорожненню кишечника (пухлини, поліпи). Такі патології лікуються тільки шляхом хірургічного втручання, але, на щастя, серед дітей зустрічаються вкрай рідко.




Як правило, виникають вторинні запори у дітей – внаслідок різноманітних чинників ззовні, на які так чи інакше можна вплинути. Причиною функціональних запорів є порушення в роботі шлунково-кишкового тракту.

Причини запорів у дітей складають велику групу, але всім їх необхідно знати, щоб знайти потрібну. Тільки усунувши причину запору, можна говорити про правильне і ефективне лікування.

Отже, серед факторів, що впливають на формування запорів у дітей, лікарі називають:

  • харчування;
  • питний режим;
  • фізичну активність;
  • порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, запальні процеси (зокрема дисбактеріози);
  • генетичну схильність до запорів;
  • глистну інвазію;
  • свідоме утримання дитиною випорожнення, прагнення придушити позив до дефекації;
  • слабкість м’язів (через що погіршується просування калових мас);
  • фізіологічні дефекти і вроджені патології прямої кишки;
  • психологічні причини (невдалий досвід привчання до горщика, хвороблива дефекація та ін., в тому числі так званий «психологічний запор», коли дитина може сходити по великому тільки на «рідний» унітаз / горщик);
  • порушення з боку центральної нервової системи (внаслідок ускладненої вагітності або пологів у новонароджених, стресів і потрясінь у дітей старшого віку);
  • зловживання проносними препаратами (внаслідок чого пригнічується природна функція спорожнення кишечника – він стає «ледачим»).

Крім того, запор у дитини може виявитися побічним проявом деяких лікарських засобів або специфічною реакцією організму на алерген.

Запори у дітей: що робити?

Напевно, краще почати з того, чого при запорах робити не можна: ні в якому разі не давайте дитині проносні препарати на власний розсуд і не починайте мучити його клізмами. У деяких випадках, при гострому запорі, штучне спорожнення кишечника дійсно є кращим рішенням, але тільки як крайня одиночна міра і тільки з медичного показання і попереднього вивчення всіх правил постановки очисної клізми дітям.

Дуже важливо знайти хорошого лікаря – гастроентеролога, який повністю обстежить дитину з метою постановки діагнозу і виявлення причин проблеми. Він же і розробить алгоритм подальших дій.

Запори у дітей неодмінно потрібно лікувати, тому що крім моторошного дискомфорту вони ще доставляють і інші неприємності – зокрема, стають причиною загальної інтоксикації дитячого організму.

Запори у дітей: лікування та профілактика

Як ми вже говорили, основне лікування запору у дітей зводиться головним чином до пошуку та усунення причини, що спричинила його появу.

У переважній більшості випадків домогтися поліпшення стану дитини можна, лише налагодивши режим пиття, харчування і фізичної активності. Особливо, якщо йдеться про легкий, тимчасовий запор, що триває всього кілька днів.

Почнемо з самого головного в нашому житті – води. Вона необхідна для нормальної життєдіяльності всіх клітин і роботи всіх органів і систем нашого організму, шлунково-кишкового тракту в тому числі. Стінки прямої кишки постійно вбирають вологу з її просвіту, і якщо води не вистачає – калові маси висушуються, стають твердими і не можуть просуватися. Це один з механізмів формування запорів.

Неодмінно стежте за тим, щоб дитина випивала достатню кількість води щодня, виходячи з її віку і ваги (30-50 мл на кожен кілограм маси тіла). «Зараховується» лише проста вода. Соки, компоти та інша рідина не береться до уваги. Якщо Ви хочете, щоб вода несла в собі життя і користь для дитячого організму, то поставте в будинку хорошу побутову систему очищення води: фахівці вже давно довели, що воду з кранів і бутлів пити не можна. Починайте з води щоранку, даючи дитині півсклянки натщесерце.

Незважаючи на те, що вода – основа всього, забувати про інші напої все ж не варто. Готуйте дитині трав’яні і ягідні / фруктові відвари і настої, дуже корисно і смачно – з листям малини, ягід чорносливу, інжиру та родзинок. Виключно корисними є молочнокислі продукти: кефір, кисле молоко, сироватка, закваска, натуральні йогурти – давайте їх дитині щодня.

Велику роль відіграє і їжа. Харчові продукти можна розділити на дві категорії: ті, що сприяють затримці випорожнення і ​​ті, що покращують перистальтику і випорожнення кишечника. Перші слід обмежувати в дитячому раціоні – це борошняні та солодкі вироби, калорійні і жирні страви, бульйони, рис, манка, ікра, киселі, шоколад, какао, а також цибулю, часник, груші, айва, чорниця, гранат і сік з нього – всі вони сповільнюють кишкову моторику. Замість них намагайтеся давати дитині більше клітковини – сирих і варених овочів (кабачків, гарбуза, буряка, моркви, кольорової та брюссельської капусти), ягід, фруктів (сливи, абрикоси, персики, яблука) і сухофруктів, цільнозернових каш (вівсяної, гречаної), висівок, рослинні масла. Перевагу віддавайте продуктам, що містять калій. Хліб краще вибирати сірий або чорний і злегка підсушувати, а м’ясо – з прожилками і цілими шматками, що не перетерте.

Має значення навіть консистенція їжі: може здатися дивним, але перетерті в пюре страви також сприяють утворенню запорів. Не зайвим буде нагадати, що дробове харчування для організму найбільш підходяще: 4-5 разів на добу невеликими порціями.

Якщо ж причини запору у дітей пов’язані не тільки з порушенням дієти, то знадобляться додаткові дослідження і призначення. В першу чергу піде перевірка шлунково-кишкового тракту, але також, можливо, знадобиться і консультація невролога-психолога.

Якщо до цього немає ніяких протипоказань, то забезпечте дитині активне проведення часу. У будь-якому випадку, засиджуватися за комп’ютером, телевізором або навіть навчальними заняттями довго не варто: сидячий спосіб життя, крім іншого, також впливає на якість спорожнення кишечника.

Слід налагодити правильний режим дня, включаючи відпочинок і сон. З ранніх років привчайте дитину регулярно спорожняти кишечник: висаджуйте його на горщик (краще вранці після сну або сніданку).

Поліпшити роботу органів шлунково-кишкового тракту допоможе масаж животика, невелика зарядка (присідання навпочіпки, притиснення ніг до живота).

Всі ці заходи в комплексі послужать також профілактикою утворення запорів у дітей.

Будь-які лікарські препарати для лікування запорів у дітей може і повинен призначати тільки кваліфікований лікар.

Кращими тут вважаються препарати лактулози (Дюфалак, Нормазе): вони стимулюють зростання лакто-і біфідобактерій в кишечнику, сприяють відновленню його нормальної мікрофлори і комфортного його спорожнення. Не давайте дитині проносні та інші ліки без лікарських призначень – вони мають безліч побічних ефектів і не завжди дозволені для застосування в педіатрії.

Не применшуйте вагу таких факторів, як зручний комфортний туалет, відсутність негативних емоцій у дитини щодо цієї теми і підтримуйте його навіть в таких справах, надмірно не акцентуючи уваги на пікантні проблеми. Навчіть дитину з малих років своєчасно спорожняти кишечник / проситися на горщик, не стримуючи цей процес навмисне. І ні в якому разі не карайте і не соромте його, якщо справа пішла не так. Не потрібно звинувачувати в тому, що у дитини утворився запор, ні його, ні себе.

Якщо розвинувся хронічний запор у дитини (що триває більше 3 місяців), то слід налаштуватися на тривалий процес його лікування. Але при дотриманні всіх лікарських рекомендацій причину все-таки вдасться усунути – просто будьте послідовними!

Автор:

Залишити відповідь