Мастопатія: причини, симптоми, лікування

 1 337

Молочні залози – частина репродуктивної системи жінки; їх основна функція – продукція молока (лактація) для вигодовування новонародженої дитини. До складу молочних залоз входять залозиста (епітеліальна) тканина, сполучна і жирова тканина, судини (кровоносні і лімфатичні). У годуючих матерів в часточках виробляється молоко, яке надходить до соска по протоках. Форма і розміри молочної залози визначаються співвідношенням маси залозистої, сполучної і жирової тканини, яке залежить від віку та фізіологічного стану репродуктивної системи. Більшість захворювань молочної залози відноситься до доброякісних. Найбільш поширене серед них – мастопатія. Цей діагноз об’єднує численні стани (більше 30) з різноманітними клінічними і морфологічними (анатомічними) проявами.

Мастопатія: причини, симптоми, лікування
Мастопатія: причини, симптоми, лікування

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (1984 г.), мастопатія представляє фіброзно-кістозну хворобу, що характеризується ненормальним співвідношенням епітеліального і сполучнотканинного компонентів, широким спектром проліферативних і регресивних змін тканин молочної залози. Для практичної медицини зручна наступна класифікація фіброзно-кістозної мастопатії:

  • Дифузна форма
  1. з переважанням залозистого компонента (аденоз);
  2.  з переважанням фіброзного компонента;
  3. з переважанням кістозного компонента;
  4. змішана форма
  • вузлова форма

І дифузна, і вузлова фіброзно-кістозна мастопатія може бути проліферуюча (спостерігається надмірний розподіл епітеліальних клітин) і непроліферуюча. Проліферуючі форми небезпечніші в зв’язку з більш високим ризиком розвитку злоякісних змін.

Крім описаних вище форм мастопатії, виділяють особливий циклічний стан молочних залоз у передменструальному періоді, під назвою мастодинія, або мастолгія ( «алгія» означає біль), яке супроводжується їх набуханням і збільшенням в обсязі (внаслідок венозного застою і набряклості).

Мастопатія може виникнути в кінці періоду статевого дозрівання, але переважно вражає жінок репродуктивного віку; пік захворюваності припадає на 30-50 років. Підраховано, що це захворювання зустрічається у 50-90% жінок.

Причини фіброзно-кістозної мастопатії остаточно не встановлені, однак не викликає сумнівів, що провідну роль відіграють гормональні зміни.




Фіброзно-кістозна мастопатія частіше зустрічається у жінок репродуктивного віку, у яких спостерігаються:

  • Дисфункціональні маткові кровотечі;
  • передменструальний синдром;
  • міома матки;
  • Ендометріоз;
  • Фолікулярні кісти яєчників;
  • Безпліддя на тлі ановуляторних (не відбувається овуляція, тобто вихід яйцеклітини) менструальних циклів або на тлі недостатності лютеїнової (другої) фази менструального циклу.

Ці захворювання характеризуються надлишком естрогенів (гіперестрогенією) і недоліком прогестерону. На користь цієї точки зору свідчить те, що у жінок, які тривалий час приймали комбіновані оральні контрацептиви, мастопатія спостерігається рідше. Комбіновані оральні контрацептиви, як відомо, перешкоджають розвитку гіперестрогенії. У жінок в постменопаузі, які не отримують замісну гормональну терапію, мастопатія самостійно зникає. На тлі замісної гормональної терапії в будь-якому віці мастопатія іноді прогресує. Ці спостереження також говорять про можливу роль естрогенів у розвитку мастопатії. Однак мастопатія зустрічається і у жінок без порушень менструального циклу і репродуктивної функції. Гіперестрогенія обумовлена ​​дисфункцією яєчників. Патологія інших органів ендокринної системи, зокрема, наднирників, гіпофіза, щитовидної залози також може викликати мастопатію. Причиною її може бути і порушення обміну гормонів, що виникає в результаті захворювань печінки, ожиріння та інших патологічних станів.

Отримано чимало доказів, які свідчать про підвищений рівень пролактину, гормону гіпофіза, при мастопатії. Гіпофіз – центральний орган ендокринної системи, розташований на нижній поверхні головного мозку; виглядає як невелике округле утворення (5-13 × 6-8 × 3-5 мм). Пролактин стимулює проліферативні процеси в молочних залозах, посилює утворення сполучної тканини і викликає розширення молочних проток. Цікаво відзначити, що вагітність і лактація, при яких спостерігається підвищений рівень пролактину (фізіологічна гіперпролактинемия), знижують ризик розвитку мастопатії і раку молочної залози. Отже, пусковим механізмом розвитку цих захворювань служить патологічна гіперпролактинемія, не пов’язана з вагітністю і лактацією.

Симптоми мастопатії

Біль – основний симптом мастопатії. Але деякі жінки (до 15%) не пред’являють цієї скарги. Рідше відзначаються виділення із сосків. Як правило, симптоми або з’являються, або посилюються перед менструаціями, тобто носять циклічний характер. У молочних залозах, в залежності від форми дифузійної фіброзно-кістозної мастопатії (див. Класифікацію вище), пальпуються ущільнені, тяжисті ділянки, без чітких меж переходять в навколишні тканини, або кістозні утворення еластичної консистенції, відмежовані від здорових ділянок. Найчастіше зустрічається змішана форма.

Зазвичай утворення множинні, можуть бути двосторонніми. Характерно їх збільшення напередодні менструацій і зменшення або зникнення після менструацій. У разі вузлової фіброзно-кістозної мастопатії пальпуються поодинокі вузли або ущільнення, які, на відміну від раку молочної залози, не спаяні з шкірою. Мастопатія може супроводжуватися збільшенням пахвових лімфовузлів, але це буває рідко. Біль при вузловій фіброзно-кістозній мастопатії найбільш інтенсивний, може поширюватися в лопатку і руку.

Колір виділень з сосків змінюється при прогресуванні захворювання. На зміну прозорим або молочного кольору приходять коричневі, а потім зеленуваті виділення.

Фіброзно-кістозна мастопатія: діагностика

При наявності вищеперелічених симптомів або виявленні жінкою змін в молочних залозах в результаті самостійного огляду необхідно якомога раніше звернутися за медичною допомогою. Доведено, що більшість патологічних змін в молочних залозах виявляють самі жінки, а не лікарі. Самообстеження молочних залоз присвячено багато літератури, з якою можна познайомитися в інтернеті, жіночій консультації, поліклініці. Цю техніку рекомендують освоїти в 15-річному віці і проводити після закінчення менструацій, один раз на місяць.

Лікар з’ясує, коли і як були виявлені зміни в молочних залозах, скарги, а також уточнить характер перенесених і супутніх захворювань, тривалість менструального циклу, число вагітностей (пологів і абортів), наявність тих чи інших захворювань у найближчих родичів і т.д. – Іншими словами, збере анамнез (історію) захворювання і життя. Клінічні методи обстеження полягають в огляді та пальпації молочних залоз, пахвових западин і надключичній області. Для об’єктивної оцінки стану молочних залоз застосовують ультразвукове (УЗД) і / або рентгенологічне (мамографію) дослідження. Ці методи, нерідко взаємодоповнюють одне одного, зазвичай проводять на 6-12-й день менструального циклу. У розвинених країнах світу для скринінгу (масового виявлення) раннього раку молочної залози мамографію застосовують з 35 років.

При наявності вузлів утворень, кіст, участків, підозрілих на рак, обов’язково виконують біопсію молочної залози з подальшим цитологічним дослідженням отриманого матеріалу. Виділення з сoсків також направляють на це дослідження. Необхідно виключити рак молочної залози, перш ніж встановити остаточний діагноз мастопатії і приступити до лікування. Тому діагностикою та лікуванням мастопатії займаються онкологи та мамологи. Надзвичайно важливо, щоб в цьому процесі, при необхідності, брали участь гінекологи, які спеціалізуються в області гінекологічної ендокринології, а також лікарі-ендокринологи.

Фіброзно-кістозна мастопатія: лікування

На підставі вищевикладеного стає зрозумілим, що мастопатія – це «багатолике» захворювання або, вірніше, група дисгормональних доброякісних захворювань молочної залози, а тому не існує єдиного лікування. На вибір методу лікування впливають форма і поширеність захворювання, його тривалість, наявність супутніх гінекологічних, ендокринних і загальносоматичних захворювань, вік хворої. Іншими словами, лікування фіброзно-кістозної мастопатії має бути індивідуальним.

При вузлових формах пропонують хірургічне лікування, що полягає в висіченні патологічного вогнища (секторальна резекція молочної залози) з терміновим і плановим гістологічним дослідженням видаленої тканини. При виявленні раку обсяг операції розширюють. Після хірургічного лікування вузлової фіброзно-кістозної мастопатії, а також при всіх формах дифузійної мастопатії, обов’язково призначають консервативне лікування. Всі методи консервативної терапії можна розділити на негормональні і гормональні.

Негормональне лікування мастопатії

  • Дієта (виключення, кoфе, шoкoлaду, кaкao; рекомендується вживання фруктoв і oвoчів, рослинної клітковини; зниження споживанням жирів);
  • Зміна стилю життя (виключення aлкoгoлю, куріння; рекомендуються зайнятий фізкультурoю, нормалізація сну, усунення стресу, гігієна статевого життя);
  • Вітaмінoтерaпія (вітаміни А; E; C і групи В);
  • Препарати, що впливають на центральну нервову систему (нейролептики, транквілізатори, седативні препарати);
  • Застосування препаратів йоду;
  • Фітотерапія (лікування травами) і гомеопатичні препарати;
  • Імунотерапія (настоянки лимонника, елеутерококу, женьшеню та ін.);
  • Ензимотерапія (вобензим та ін.);
  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ);
  • Фізіотерапія (електрофорез йодидом калію, лазерна і магнітна терапія);
  • Голкорефлексотерапія;
  • Місцеве лікування (димексид, новокаїн та ін.);
  • харчові добавки

Кілька слів з приводу деяких негормональних методів лікування фіброзно-кістозної мастопатії. З початку XX століття практично всім хворим на мастопатію призначали 0,25% розчин йодиду калію по 5 мл всередину, 1-3 рази на день. В даний час вважається, що цей метод ефективний тільки у хворих з підвищеною функцією щитовидної залози (гіперфункцією). Відомо, що щитовидна залоза відіграє велику роль у розвитку і функціонуванні репродуктивної системи. При нормальній і зниженій функції цієї залози перебіг мастопатії на тлі лікування йодидом калію може погіршитися. Це підкреслює необхідність ретельного обстеження до лікування фіброзно-кістозної мастопатії (включаючи дослідження функціонального стану залоз внутрішньої секреції) і розумного підбору препаратів.

Запропоновано безліч приписів лікарських трав при мастопатії, в які входять деревій, хвощ польовий, ялівцеві ягоди, звіробій, подорожник, валеріана, череда, кукурудзяні рильця, кропива, шипшина, фіалка триколірна, евкаліпт, чистотіл, шавлія, полин, мучниця та інші. За даними ряду повідомлень, ефективним (особливо при мастопатії, що протікає на тлі безпліддя, обумовленого ановуляцією) виявився гомеопатичний препарат рослинного походження мастодинон. У його склад входять прутняк звичайний, стеблелист василистниковидний, тигрова лілія, ірис різнокольоровий, фіалка альпійська, грудошник гіркий. Речовини, що містяться в прутняку, знижують вироблення пролактину в гіпофізі (див. Вище). Високий рівень пролактину (гіперпролактинемія), як уже говорилося, може бути причиною ановуляторних циклів (порушення дозрівання фолікулів і виходу яйцеклітини), гіперестрогенії (високого рівня естрогенів), безпліддя і мастопатії. Застосовують мастодинон по 30 крапель з невеликою кількістю води або по 1 таблетці 2 рази на день не менше 3 місяців; після перерви лікування повторюють. Прутняк входить і до складу Циклодинону, який також призначають для лікування мастопатії (40 крапель або 1 таблетка в день).

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) пригнічують синтез простагландинів, особливих речовин, які сприяють зростанню пухлинної тканини, розвитку набряку та венозного застою при мастопатії (мастодинії). Найбільше застосування в другій фазі менструального циклу (з 16-го по 25-й день) знайшли індометацин, напроксен, ацетилсаліцилова кислота.

Гормональне лікування мастопатії

Деяким хворим на мастопатію на підставі результатів дослідження гормонального статусу або клінічних даних можуть бути призначені гормональні препарати: прогестагени, андрогени, антиестрогени і препарати, що пригнічують продукцію пролактину.

Найбільш часто застосовують прогестагени, так як вони усувають несприятливі ефекти надлишку естрогенів. Тому терапія прогестагенами виправдана з точки зору механізмів розвитку мастопатії. Прогестагени поділяються на синтетичні і натуральні. До натуральних відноситься тільки прогестерон. Синтетичні прогестагени за хімічною будовою нагадують прогестерон (їх застосовують тільки для ін’єкцій, так як вони нейтралізуються в шлунку) або тестостерон (чоловічий статевий гормон). Останні поділяють на дві групи – похідні норстероїдів і левоноргестрелу. З усієї великої групи прогестагенів частіше інших застосовують примолют, норколут, медроксипрогестерон ацетат, дюфастон, утрожестан. Для місцевого застосування розроблений препарат прожестожель – гель, що містить натуральний прогестерон. Його наносять безпосередньо на молочні залози в постійному режимі або з 16-го по 23-й день менструального циклу.

При лікуванні мастопатії успішно використовують антиестрогени, зокрема, тамоксифен – препарат, який застосовують при деяких формах раку молочної залози.

Жінкам з мастопатією старше 45 років призначають андрогени (чоловічі статеві гормони), наприклад, метилтестостерон. Комплексний препарат тестобромлецид на додаток до метилтестостерону що містить бромизовал і лецитин, які виявляють заспокійливу дію на центральну нервову систему.

Якщо мастопатія протікає на тлі ендометріозу, ефективний синтетичний андроген даназол, пригнічує продукцію гормонів гіпофіза.

До препаратів, що пригнічують утворення в гіпофізі пролактину, відноситься бромокриптин (парлодел).

Якщо ущільнення в молочній залозі не зникає протягом декількох менструальних циклів на тлі лікування мастопатії, виконують біопсію.

Лікування мастопатії може тривати довго.

Дана інформація наводиться виключно в ознайомлювальних цілях і не повинна використовуватися для самостійного лікування. Пам’ятайте, що тільки кваліфіковані фахівці (онкологи, мамології, гінекологи) на підставі ретельного обстеження підберуть найбільш підходяще індивідуалізоване лікування мастопатії.

Профілактика мастопатії будується на знанні чинників ризику її розвитку. До них відносяться:

  • Порушення менструального циклу;
  • Гінекологічних захворювання (див. Вище);
  • Відсутність пологів;
  • Більше 3 абортів;
  • Нетривалий період (менше 3 місяців) грудного вигодовування;
  • Психотравмуючі ситуації і стреси;
  • Ендокринні та обмінно-метаболічні захворювання (хвороби щитовидної залози та інших залоз внутрішньої секреції, цукровий діабет, ожиріння, хвороби печінки);
  • Спадкова схильність;
  • Зловживання алкоголем, куріння.

Відмінною профілактикою мастопатії залишається грудне вигодовування і раціональне застосування комбінованих оральних контрацептивів з урахуванням протипоказань.

Автор:

Залишити відповідь