Рак молочної залози: симптоми, діагностика, лікування

 2 096

Рак молочної залози в Україні є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед жінок. Показник захворюваності на рак молочної залози зростає в зв’язку зі збільшенням середньої тривалості життя і більш широким впровадженням масового виявлення (скринінгу) цього захворювання за допомогою мамографії. З віком підвищується ризик виникнення всіх злоякісних пухлин. Смертність від раку молочної залози знижується завдяки ранній діагностиці та вдосконаленню методів лікування. Проте, рак молочної залози залишається лідируючою причиною смерті від онкологічних захворювань серед жінок багатьох країн світу, включаючи Україну.

Рак молочної залози: симптоми, діагностика, лікування
Рак молочної залози: симптоми, діагностика, лікування

Фактори ризику раку молочної залози:

  1. Вік. З віком збільшується ризик виникнення всіх злоякісних пухлин. Рак молочної залози – не виняток, так як більше 70% випадків діагностують після 50 років.
  2. Стать. У чоловіків рак молочної залози спостерігається значно рідше, ніж у жінок.
  3. Раса. Білі жінки страждають на рак молочної залози частіше, ніж чорні. Але серед останніх смертність вища, так як захворювання частіше виявляють у деяких (пізніх) стадіях; можливо, це обумовлено і більш агресивним перебігом у них злоякісного процесу. У азіаток і жінок латиноамериканського походження ризик розвитку раку молочної залози низький.
  4. Вік початку і закінчення менструацій. Ризик захворіти на рак молочної залози для жінок, у яких менструації почалися рано (до 12 років), в 2 рази вище, ніж для жінок з віком початку менструації в 16 років і старше. При настанні менопаузи в 55 років і старше ризик раку молочної залози в 2-2,5 рази вище в порівнянні з тими жінками, у яких менструації припинилися в 45 років. Ризик раку молочної залози майже в 2 рази менше у жінок зі штучною менопаузою, обумовленої видаленням яєчників до 40 років, в порівнянні з жінками з природною менопаузою, що наступає у віці 45-54 роки. Таким чином, чим більше менструальних циклів протягом репродуктивного періоду в результаті раннього настання менструацій і пізньої менопаузи і отже, довший період експозиції молочних залоз до гормонів, що виробляються яєчниками, тим вище ризик раку молочної залози.
  5. Репродуктивна функція. Ризик раку молочної залози у народивших до 18 років знижений в 3 рази в порівнянні жінками, які народили першу дитину після 35 років. Збільшення числа пологів знижує ризик раку молочної залози. Захисний ефект нормальних вагітностей обумовлений зменшенням загального числа менструальних циклів протягом репродуктивного періоду. Раніше вважали, що аборти (штучні і мимовільні), особливо до перших пологів, підвищують ризик раку молочної залози. Однак у 2003 р експерти Національних інституту здоров’я США на підставі аналізу існуючої статистичної інформації прийшли до висновку, що такої залежності немає.
  6. Лактація. Годування грудьми, особливо тривале, знижує ризик раку молочної залози. Захисний ефект лактації, як і вагітності, обумовлений зниженням загального числа менструальних циклів.
  7. Гінекологічні захворювання, такі як міома матки, ендометріоз, хронічне запалення придатків, гіперпластичні процеси ендометрія можуть підвищувати ризик раку молочної залози.
  8. Спадкові чинники. Доведено, що майже всі види злоякісних пухлин людини можуть бути спадковими і неспадковими. Спадкові пухлини зазвичай накопичуються в межах однієї сім’ї; тому з’явився термін «сімейний рак». Але не у всіх таких сім’ях рак спадковий – він може виникати випадково (спорадично) завдяки впливу загальних для членів сім’ї канцерогенних факторів за рахунок проживання в однакових умовах середовища. На частку спорадичного раку молочної залози припадає 90% випадків і спадкового – 10%. Ретельне вивчення родоводу і генетичний аналіз допомагають встановити спадковий, істинно сімейний характер раку молочної залози. Найбільш часто відбуваються зміни (мутації) в генах BRCA1 і BRCA2. У жінок з успадкованими мутаціями цих генів ризик розвитку раку молочної залози досягає 80%. Імовірність розвитку спорадичного раку молочної залози протягом життя становить 12%.
  9. Замісна гормональна терапія. Тривала, протягом декількох років, замісна гормональна терапія в постменопаузному періоді підвищує ризик раку молочної залози. Особливо небезпечний прийом тільки естрогенів, без прогестерону.
  10. Алкоголь незначно збільшує ризик раку молочної залози. Але слід пам’ятати, що споживання великої кількості алкоголю веде до раку порожнини рота, гортані і стравоходу.
  11. Куріння. Чітких даних про взаємозв’язок куріння і раку молочної залози не отримано. Однак куріння збільшує захворюваність на рак легенів, порожнини рота, гортані, стравоходу, сечового міхура і підшлункової залози і служить причиною понад 30% смертей від онкологічних захворювань.
  12. Рак молочної залози в минулому. При виникненні раку в одній молочній залозі підвищений ризик розвитку нової злоякісної пухлини в іншій залозі.
  13. Радіація. Підвищений ризик раку молочної залози відзначали у японок після вибуху атомної бомби в Хіросімі і Нагасакі, після частої флюорографії (наприклад, при лікуванні туберкульозу легенів), після променевої терапії на область грудної клітини з приводу іншого онкологічного захворювання. При цьому ризик тим вище, чим молодша жінка. Щорічний масовий скринінг раннього раку молочної залози за допомогою мамографії у жінок 45-50 років і більше збільшив ризик цього захворювання.
  14. Надлишкова маса тіла і ожиріння збільшують ризик раку молочної залози, так як жирова тканина служить додатковим джерелом синтезу естрону (естрогену), у результаті чого виникає гіперестрогенія. Тканина молочної залози стає мішенню надмірної кількості естрогенів. Підвищений ризик раку молочної залози залежить від характеру ожиріння: найнебезпечніше відкладення жиру в області живота (висцеральне або абдомінальне ожиріння). Тому дуже важливо зменшити калорійність харчування і поліпшити якість споживаної їжі за рахунок обмеження прийому тваринних жирів, збільшенням споживання свіжих фруктів і овочів.
  15. Фізична активність. Регулярні заняття спортом і фізичною культурою захищають від розвитку багатьох злоякісних пухлин, включаючи рак молочної залози.
  16. Мамографічна щільність – це ступінь щільності молочної залози при рентгенологічному обстеженні (мамографії). Доведено, що у жінок одного віку ризик раку молочної залози вище, якщо підвищена мамографічна щільність.
  17. Штучне освітлення в нічний час, за деякими даними, підвищує ризик раку молочної залози. Однак переконливих епідеміологічних дослідженнь, присвячених цьому питанню, не проводилося. Вплив світла в нічний час порушує функцію шишкоподібної залози (епіфіза), що призводить до пригнічення синтезу її гормону – мелатоніну, який відповідає не тільки за циркадні ритми, а й за ефективну роботу імунної системи. В експерименті показано, що у щурів, що містяться при постійному освітленні, з високою частотою розвиваються пухлини молочних залоз.

Не доведено, що носіння бюстгальтера, імплантанти, антиперспіранти збільшують ризик раку молочної залози.




Наявність одного або декількох перерахованих вище факторів ризику зовсім не означає, що жінка захворіє на рак молочної залози. Однак таким жінкам слід відвідати мамолога або гінеколога.

Рак молочної залози: симптоми 

  1. 1. Наявність пухлини або ущільнення в молочній залізі.
  2. Зміна розміру і форми молочної залози; асиметрія положення молочних залоз.
  3. Виділення з соска (часто кров’янисті).
  4. Зміна положення і форми соска (відхилений у бік пухлини, потовщений або втягнутий).
  5. Зміни шкіри: почервоніння, стовщення, западання або втягнута зморщена шкіра у вигляді пупка, утворення майданчика над пухлиною, набряк у вигляді «лимонної кірки».
  6. екземо-подібні враження (ерозії, виразки, сухі кірки) в області соска, ареоли і прилеглої шкіри (особлива форма раку молочної залози, яка називається хворобою Педжета).
  7. Припухлість в пахвовій западині або в області ключиці (збільшені регіонарні лімфовузли).

Деякі з перерахованих симптомів можуть спостерігатися і при доброякісних захворюваннях. Тому правильний діагноз може поставити тільки лікар.

Діагностика раку молочної залози заснована на даних клінічного обстеження (огляді та пальпації молочних залоз і регіонарних лімфовузлів), результати, отримані за допомогою методів променевої діагностики (мамографії, УЗД, рідше – магнітно-резонансної томографії) і патоморфологічного дослідження (цитологічному або гістологічному).

При хорошому освітленні огляд пацієнтки здійснюється з опущеними, а потім з піднятими за голову руками. Пальпація молочних залоз виконується в горизонтальному і вертикальному положенні з обов’язковим обстеженням пахвових, над- і підключичних, а також шийних лімфовузлів. Для цитологічного дослідження зазвичай використовують пункційну тонкоголкову біопсію (в товщу утворення вводиться голка і через шприц проводиться аспірація тканини). Ексцизійна біопсія передбачає висічення під анестезією утворенняи з навколишньою тканиною; застосовується найбільш часто; при доброякісних процесах служить не тільки діагностичною, але і лікувальною маніпуляцією. Трепан-біопсія також виконується під знеболенням за допомогою спеціальних голок, що дозволяють отримати достатню для гістологічного дослідження кількість тканини у вигляді стовпчика. Рідше застосовується вакуумна біопсія.

Рак молочної залози: стадії 

0 – пухлина не проникає в навколишні тканини;

I – пухлина менше 2 см в діаметрі; лімфовузли не уражені;

II-діаметр пухлини 2-5 см або менше, але є метастази в пахвових лімфовузлах на стороні ураження;

III – пухлина більше 5 см в діаметрі або менше, але

1) з метастазами в лімфовузли, спаяними один з одним або з навколишніми тканинами; або

2) пухлина поширюється на будь-яку з наступних структур: грудну клітку, шкіру молочної залози або внутрегрудні лімфовузли.

IV – пухлина поширилася (метастазувала) у віддалені органи.

Рак на стадіях 0-II прийнято вважати раннім, на III-й – місцево-поширеним і IV-й – метастатичним. Також говорять про ранні (0-II) і пізніх (далеко зайшли, або поширених) стадіях (III-IV) раки молочної залози.

Крім вищевказаних методів обстеження для виключення метастатичної хвороби проводять рентгенографію грудної клітини, УЗД черевної порожнини та сцинтиграфію скелета.

Рак молочної залози: лікування

Всі методи лікування раку молочної залози можна розділити на місцеві та системні. До перших відносяться операція і променева терапія, до других – хіміотерапія, гормонотерапія, молекулярно-націлена (таргетна) терапія. Основним методом лікування раку молочної залози залишається хірургічний. Слід пам’ятати, що при будь-якому розмірі первинної злоякісної пухлини молочної залози можуть існувати мікрометастази в інших органах, виявити які за допомогою найсучасніших методів дослідження неможливо через дуже маленькі розміри. Іншими словами, рак молочної залози – це «системне» захворювання. Тож дуже багато хворих на рак молочної залози після операції отримують додаткове (ад’ювантне) лікування, до якого відносять променеву терапію, хіміотерапію, гормонотерапію та таргетну терапію.

Вибір обсягу операції визначається ступенем поширеності пухлинного процесу (стадією). При невеликих пухлинах (до 2,5 см в діаметрі) виконують органозберігаючі операції. При великих пухлинах видаляють всю молочну залозу; операція називається мастектомією. У деяких випадках завдяки спеціальному протезуванню можна приховати утворений дефект. Клінічні методи дослідження (пальпація) не дозволяють точно судити про наявності метастазів в лімфовузлах: в незбільшених вузлах можуть бути метастази, а в збільшених – немає. Тому для того, щоб зупинити подальше поширення злоякісної пухлини, під час операції видаляють лімфовузли (зазвичай не менше 10 з 20, розташованих в пахвовій западині), цей етап операції називається лімфаденектомією.

З огляду на те, що лімфаденектомія може викликати лімфатичний набряк верхньої кінцівки (лімфостаз), у деяких клініках спочатку видаляють тільки сигнальні лімфовузли з пахвової западини, (зазвичай в кількості 2-3). Сигнальними вони названі тому, що є першими на шляху відтоку лімфи. Вважають, що якщо в них немає метастазів рак не поширився далі. Поруч з пухлиною вводять спеціальний барвник блакитного кольору або радіоактивний препарат. Ці речовини в першу чергу потрапляють в сигнальні лімфовузли, де їх і виявляють. Ці лімфовузли піддають строковим гістологічним дослідженням (під час операції) і при відсутності в них метастазів відмовляються від видалення інших вузлів пахвової западини.

Всі вилучені після операції тканини підлягають гістологічному дослідженню. Лікар-патоморфолог визначає не тільки тип пухлини, а й рівень її диференціювання, або злоякісності, яка відображає степінь відмінності пухлинних клітин від нормальних (розрізняють три ступеня диференціювання). Чим менше злоякісні клітини схожі на нормальні, тим гірше прогноз захворювання а отже, потрібно більш інтенсивне лікування після операції. Біологічні властивості пухлини визначають такі важливі показники, як наявність або відсутність рецепторів стероїдних гормонів (естрогенів і прогестерону – РЕ і РП) і рецептора епідермального фактора росту людини типу 2 (HER2- це скорочення від англ. Слів, що позначають назву рецептора). Рецептори – це специфічні білки, які приймають сигнали від інших речовин, в тому числі білкової природи (гормонів, факторів росту).

Приблизно у 65-70% хворих на рак молочної залози пухлини містять РЕ і РП. Цим хворим показана гормональна терапія. Зазвичай призначають препарати, які блокують рецептори гормонів (тамоксифен, тореміфен, фулвестрант) або препаратів, інгібіторів ароматази (летрозол, анастрозол, екземестан), ферменту, що пригнічує утворення естрогенів в жировій тканині. Сенс гормональної терапії полягає в тому, щоб перешкодити стимулюючих вплив на ріст пухлинних клітин деяких гормонів. Цієї мети можна досягти шляхом видалення яєчників (оваріектомії) у жінок з раком молочної залози, які не досягнули менопаузи. Останнім часом за допомогою певних препаратів (Золадексу, бусереліна) викликають «хімічну» кастрацію, яка має оборотній характер.

Приблизно у 30% хворих на рак молочної залози пухлини HER2-позитивні; вони характеризуються швидким зростанням в порівнянні з тими, клітини яких не містять рецептори до HER2. Таким хворим показана молекулярно-націлена і таргетная терапія за допомогою антитіл, які блокують рецептори HER2 (препаратів герцептин і лапатініб).

Хіміотерапія призначається більшості хворих на рак молочної залози. Чи не призначають це лікування при 0 стадії, а також хворим старше 35 років з пухлиною менше 1 см, з низьким ступенем злоякісності, наявністю РЕ і РП і відсутністю рецептора HER2. Якщо хіміотерапія проводиться до операції, її називають неоад’ювантною. Найбільш часто застосовують такі препарати (цитостатики): доксорубіцин, 5-фторурацил, циклофосфан, доцетаксел, паклітаксел, вінорельбін, гемзар і ін. Хіміотерапія може супроводжуватися токсичними побічними ефектами, які в більшості випадків оборотні завдяки допоміжній терапії «супроводу». Користь від хіміотерапії суттєво перевищує неприємні побічні ефекти, що виражається в зниженні ризику рецидиву захворювання і підвищенням виживання хворих.

Променева терапія може застосовуватися в поєднанні з гормонотерапією або хіміотерапією на пізніх стадіях раку молочної залози. Вона підводиться у вигляді гамма-випромінення або електронного пучка для пригнічення росту первинних пухлин і на зони можливого метастазування. В результаті такого лікування створюються умови для виконання операції, так стадія раку молочної залози «зменшується». Найчастіше променеву терапію призначають після операції хворим на рак молочної залози із високим ризиком виникнення місцевого рецидиву. В даному випадку під рецидивом розуміють пухлину, яка після лікування з’являється в тому ж місці.

Хочеться ще раз підкреслити, що особливе протікання раку молочної залози диктує необхідність використання різних методів лікування (хірургічного, променевого, гормоно- і хіміотерапії, таргетної терапії), що визначається стадією захворювання, розміром і біологічними властивостями пухлини (ступенем злоякісності, експресією РЕ, РП і HER2), наявністю метастазів в лімфовузлах віком хворого, станом менструальної функції, супутніми захворюваннями. Пам’ятайте, що тільки раннє виявлення раку молочної залози дозволить уникнути великого обсягу операції, «агресивних» і дорогих ад’ювантних методів лікування і зберегти молочну залозу.

Автор:

Залишити відповідь