Друга дитина у молодій сім’ї: міфи, реальність, поради

 1 405

ЛЮБИТИ НЕ МОЖНА ЗВИНУВАЧУВАТИ. Де поставите в цьому виразі кому, якщо ваш первісток раптом виявляє агресивні ревнощі до другого малюка? З’явилася друга дитина. Разом з додатком в родині з’являється не тільки радість, а й додається відповідальності. Буде до речі, якщо батьки подумають про майбутні зміни в житті і заздалегідь підготуються до них. Основна проблема в тому, що перша дитина, будучи до появи нового члена сім’ї єдиним центром уваги і турботи, може відчути до братика або сестрички ревнощі. Нехай це буде дитяче, в чомусь наївне, але щире і сильне почуття.

Друга дитина у молодій сім'ї: міфи, реальність, поради
Друга дитина у молодій сім’ї: міфи, реальність, поради

Зміст:

  • Друга дитина: Міфи, реальність, поради;
  • Підготовка старшої дитини до новини про появу малюка;
  • Друга дитина: Перший час;
  • Друга дитина: Формування братнього почуття;
  • Ігри.

Друга дитина: Міфи, реальність, поради

  1. Міф: коли любимо малюків з однаковою силою, то конфлікту не виникає.
    • Реальність: любов неймовірне почуття, коли ви спробуєте «зрівняти» взаємини з дітьми, діти відчують нещирість. В юному віці люди ніжні і чуйні створіння, те чого не помітить доросла людина, дитині здасться очевидним і образливим.
    • Порада: ви ж любили першу дитину? Просто любіть, без рамок «більше – менше», «так – не так». Коли у першого чада не було братика або сестрички, не було і почуття, постарайтеся, щоб перше враження від малюка у первістка стало позитивним.
  2. Міф: всі діти однакові.
    • Реальність: немає абсолютно ідентичних людей, навіть близнюки відрізняються однин від одного характером.
    • Порада: постарайтеся відразу розгледіти особистість в своїх чад. Всі матусі знають, що новонароджена дитина, незважаючи на гадану схожість помітно відрізняється від іншого. Як тільки ви побачите в дитині особистість, підшукувати прийоми навіювання або виховання не доведеться – все буде відбуватися само собою, за допомогою природного спілкування.
  3. Міф: бійки і сварки для дітлахів – це нормальне явище.
    • Реальність: звичайно ж, без конфліктів взаємин не буває, але дружелюбність природніше агресії, так як людина – істота соціальна.
    • Порада: Бійки і сварки у дітей виникають через нестачу мудрості. Поставтеся до дитячого конфлікту справедливо. Можна, звичайно, кожного шльопнути по попі, а потім розставити по кутах, аби в будинку настала тиша. Але той, хто мав рацію, вже з дитинства переконається, що справедливості не буває і в родині, а той з хлопців, хто став причиною конфлікту, може відчути безкарність, адже і тут проявляється «зрівнялівка». Прищепити дітям звичку вирішувати конфлікти справедливо і мудро – це означає зберегти адекватне ставлення до людей на все подальше життя.
  4. Міф: маленький повинен автоматично стати центром любові всієї родини, це стосується і старшого чада.
    • Реальність: діти дуже чутливі до тиску з боку, вони ще тільки займають місце під сонцем, формують характер, розуміння того, що відбувається навколо нього. Звідси є форма самоствердження «зробити навпаки». Чим більше дитині будете вселяти любов до молодшого, тим сильніше можете зустріти протидію.
    • Порада: менше повчань, більше прикладів. Не варто говорити старшому «ти повинен». Кожний прояв дружелюбності до маленького непомітно заохочуйте, а агресивність і байдужість припиняйте. Чим ваші дії будуть непомітніші для старшого чада, тим ефективніше стане «прищеплення любові».
  5.  Міф: брати і сестри повинні бути дружними.
    • Реальність: насправді дружні відносини між братами або сестрами не так поширені, як би цього хотілося.
    • Порада: те, що у дітей можуть бути різні інтереси – це ще не привід бити на сполох тривогу. Якщо будете підтримувати захоплення кожного чада, їм буде чим одне перед одним похвалитися, про що розповісти, поділитися враженням.

Підготовка старшої дитини до новини про народження малюка

Треба готувати старшого до того, що в будинку буде жити ще один малюк? Безумовно!




Підготовка повинна проводиться задовго до появи малюка, тоді первісток відчує власну причетність, в його картині світу заздалегідь відведеться місце для братика чи сестрички.

Але підготовка не повинна бути навмисною: готуйся, мовляв, син (дочка), зараз буде відповідальна розмова. Перша звістка про молодшого повинна стати природною, як радісна новина. Тоді чадо не насторожиться. Дитина, з огляду на природну незахищеність, ще боїться відповідальності. Перша новина повинна бути радістю, а друга вже може стати і відповідальністю.

Щоб первісток відчув причетність до подій, порадьтеся з ним, як назвати братика або сестричку, де поставити ліжечко, можна разом з первістком вибрати іграшки для малюка.

Крім усього іншого, первістка треба попередити, що до маленького буде багато уваги не тому, що старшого менше люблять, а тому, що малюки дуже беззахисні.

Друга дитина: перший час

І ось настає момент, коли немовля вперше укладають в його ліжечко в рідному домі. Звичайно ж, всі «сю-сю» присвячені новому члену сім’ї. Це зрозуміло і природно навіть для старшого чада.

Незрозуміло і прикро старшому стає тоді, коли брак уваги до його персони батьки раптом починають відшкодовувати роздратуванням на кшталт: «Не крутись під ногами! Хіба не бачиш, ми пеленочки міняємо? »

Що відчуває первісток в такі моменти? Що став зайвим, непотрібним, що стає на заваді. Єдиний спосіб цього уникнути – частіше просити першого чада виконати невелику послугу і дякувати. Тоді дитина відчує, що став ще потрібніше, ніж раніше.

Все має відбуватися природно, без фальші. Будь-яка награна нещирість принесе протилежний ефект бажаного.
Перші дні появи малюка в будинку найвідповідальніші, якщо ви приділите увагу до взаємин між дітьми, то збережете сили і нерви на всі наступні роки.

Будьте уважні до старшого, виключіть навмисність або роздратування. Заохочуйте будь-який його прояв любові і турботи до молодшого.

Друга дитина: Формування братерських почуттів

Згадайте, з яким розчуленням ми спостерігаємо, коли чийсь братик або сестричка з гордим виглядом доглядає за маленьким. Зізнайтеся, прослизає думка «ну, чому мої не такі»?

Сформувати братське почуття можете і ви, адже цим самим згуртовуєте сім’ю не на тиждень або два, а на багато років.
Щоб домогтися у дітей довіри, любові і поваги один до одного, постарайтеся їх не протиставляти: «ось Ваня хороший, а Маня – бяка!». Протиставлення викликає почуття суперництва, віддаляє дітлахів один від одного.

Наприклад, «ти ж уже великий, а він маленький» – це, здавалося б, очевидним фактом, а вже викликає протиставлення «маленькому дозволяється більше, ніж старшому».

Якщо ваше ставлення до дітей стане як до одного цілого, проте визнаючи в кожній дитині особистість, такими вони себе і будуть почувати. Відчуття союзу і цілісності і викликає братські почуття між рідними.

Звичайно, нехай страшно ще старшій дитині довірити малюка. Але це не означає, що взагалі потрібно заборонити торкатися до маленького. Все одно можна знайти якісь посильні доручення, які дитина з легкістю і радістю виконає. Зате в його усвідомленні виникне розуміння «я – старший!».

Тобто не той, хто чогось позбувся, а той, хто придбав. Старшинство дитина стане сприймати як гідність, а не як недолік.

І в той же час у первістка має бути час і для себе. Перегини завжди призводять до небажаних наслідків.

Ігри

Гра – це єдиний спосіб знайти найближчі точки дотику між дорослими і дітьми.

Все можна зрозуміти: завантаженість роботою тата, бажання відпочити, посидіти за комп’ютером або з друзями з кухлем пива. Але якось виходить так, що на участь в грі, про яку просить дитина зовсім не залишається часу. А даремно.

Дорослі забувають, що для дітей, які захоплено граються, немає різниці між дійсністю і грою. І якщо ви «відкуповуєтесь» від дітей дорогими іграшками, то тим самим залишаєте менше місця для себе в серцях малюків.

Іграшки – це добре, але набагато цінніше ваша особиста участь в іграх з малюками. Через серце і гру дитина може засвоїти те, що поки що не є підсилу його розуму. У грі ви починаєте краще розуміти власних чад, а вони вас.

Які б правила не вигадували дітлахи для своїх ігор, але у вас завжди має бути одна пропозиція: граючи, отримуй задоволення від гри.

Соромитися опустити себе на рівень дитячості не варто, адже в дійсності відбувається зовсім інша ситуація: діти вас впускають у власний світ, який вони поки ще не відрізняють від навколишньої реальності.

Спільні ігри зближують вас з дітьми, а старша дитина краще розуміє молодшого. Діти стають дружніше, активніші і впевненіші в собі.

Коли приділете власним дітям трішки більше щирості і розуміння, ви зрозумієте, що треба їх просто ЛЮБИТИ, НЕ МОЖНА ЗВИНУВАЧУВАТИ.

Автор:

Залишити відповідь