Алергічний риніт: лікування у дітей. Список ліків від алергії

 875

Весна і початок літа – час, коли у багатьох людей виявляються симптоми алергічного риніту, або полінозу. Хтось реагує на цвітіння ліщини та вільхи, у когось закладеність носа з’являється під час цвітіння берези, інших змушують чхати квітучі трави. Але якщо підібрати відповідний антигістамінний препарат або гормональний спрей, лікування алергічного риніту може бути досить ефективним. Які ж ліки від алергії вам може порадити лікар, у чому їх плюси і мінуси? Розповідає отоларинголог Іван Лєсков.

Алергічний риніт: лікування у дітей. Список ліків від алергії
Алергічний риніт: лікування у дітей. Список ліків від алергії

Зміст:

  1. Лікування алергічного риніту;
  2. Антигістамінні препарати;
  3. Антигістамінні препарати I покоління;
  4. Антигістамінні препарати II покоління;
  5. Препарати, що перешкоджають викиду гістаміну;
  6. Судинозвужувальні краплі;
  7. Гормональні спреї для місцевого застосування.

Лікування алергічного риніту

Алергічний риніт – це, як кажуть лікарі, первинно-хронічне захворювання, тобто одного разу почавшись, він відразу ж стає хронічним. Симптоми алергічного риніту відомі всім. Це закладеність носа, виділення з носа, явища кон’юнктивіту – почервоніння очей, відчуття “піску в очах”. Всі симптоми алергічного риніту оборотні – при припиненні контакту з алергеном або вдалому застосуванні протиалергічних засобів вони зникають повністю.

Алергічний риніт не так нешкідливий, наскільки це здається на перший погляд. Він може провокувати такі захворювання:

  • гострий і хронічний середній отит
  • хронічний риносинусит
  • бронхіальна астма.

Алергічний риніт, і в першу чергу сезонний алергійний риніт (поліноз, сінна лихоманка) дуже поширений в індустріальних країнах (до яких відноситься і Україна), і його поширеність зростає з кожним роком. Перший лікар, який описав сінну лихоманку в 1819 році, Джон Босток, грунтувався всього на трьох випадках. Зараз поширеність алергічного риніту коливається від 20 до 33% залежно від країни серед всього населення. Вважається, що поширеність ця подвоюється кожні 10 років.

Лікування алергічного риніту

Традиційно лікування алергічного риніту складається з трьох компонентів:

  • Припинення контакту з алергеном (наприклад, від’їзд пацієнта із зони цвітіння рослин що викликають алергію на період цього самого цвітіння).
  • Медикаментозний контроль алергічної реакції.
  • Корекція імунної системи (специфічна імунотерапія, ЗВТ).

Медикаментозне лікування алергічного риніту, мабуть, найбільш доступно. Основною речовиною, яка викликає алергічну реакцію в організмі, вважається гістамін. Лікарські засоби, які застосовуються для контролю алергічних реакцій, діють або блокуючи викид гістаміну з тучних клітин (так звані кромони), або блокуючи рецептори до гістаміну (власне антигістамінні засоби), або ж зводячи нанівець результати викиду гістаміну (гормональні засоби).

Антигістамінні препарати

Вважається, що при легкому перебігу алергічного риніту застосування тільки антигістамінних препаратів може бути цілком достатнім для зняття всіх симптомів алергічного риніту. Якщо ж застосування антигістамінних засобів недостатньо (вони дійсно не роблять істотного впливу на закладеність носа і виділення з носа), то в цьому випадку говорять вже про середньотяжкий або навіть важкий перебіг алергічного риніту.




У таких випадках поряд з антигістамінними засобами лікарям доводиться призначати препарати з інших груп – в першу чергу гормональні засоби місцевого застосування (топічні стероїди).

Антигістамінні препарати ділять на препарати I покоління, що володіють седативним (снодійним) ефектом, і препарати II покоління, які цим ефектом не володіють. Ми з вами розглянемо деякі препарати I і II поколінь, які найчастіше застосовуються при лікуванні алергічного риніту у дітей.

gettyimages_488392423

 

Антигістамінні препарати I покоління

  • Фенкарол (Хіфенадин). Седативна дія хіфенадину виражена або слабо, або не проявляється зовсім. Побічні ефекти – такі, як сухість слизових оболонок – фенкаролу не властиві.
  • Діазолін. Цей препарат також мало викликає снодійний ефект і має пролонговану (тривалим, триваючим навіть після відміни препарату) дією.
  • Супрастин. Снодійна дія цього препарату виражена досить сильно. Додатково препарат має ще й спазмолітичний ефект, тому його часто застосовують у складі літичної суміші, коли потрібно швидко знизити температуру, наприклад, при гострій респіраторній інфекції.
  • Тавегіл. Серед усіх препаратів цієї групи у тавегілу найбільше виражена протисвербіжна дія. При бронхіальній астмі і при респіраторних інфекціях тавегіл призначають з обережністю або не призначають зовсім, так як він призводить до загустіння мокротиння.
  • Феністил володіє найбільш м’якою дією, через що цей препарат часто застосовують у дітей до року. При місцевому застосуванні феністил (феністил гель) легко знімає властиві шкірним алергічним реакціям свербіж і почервоніння.

Антигістамінні препарати II покоління

  • Зиртек – препарат не має седативний ефект, тому його часто призначають людям, професійна діяльність яких вимагає швидкої реакції – наприклад водіям. Крім того зиртек володіє нульовою лікарською взаємодією – тобто не взаємодіє ні з якими лікарськими препаратами, тому його найчастіше призначають у складі комплексної терапії захворювань – як алергічних, так і інфекційних.
  • Кларитин. Препарат дозволений до застосування у дітей починаючи з 2-річного віку. Він не викликає сонливості і вважається одним з найефективніших антигістамінних препаратів. До недоліків Кларитину відноситься його здатність створювати токсичні поєднання з деякими протигрибковими препаратами (наприклад, Нізорал) і деякими антибіотиками (наприклад, Сумамед).
  • Кестин. Препарат пролонгованої дії, добре підходить для контролю сезонного алергічного риніту. Зазвичай його починають застосовувати за 10-15 днів до передбачуваного початку цвітіння, щоб звести нанівець симптоми алергічного риніту при початку цвітіння.
  • Телфаст. Цей препарат вважається безпечним, так як швидко виводиться з організму і не викликає симптомів серцевої аритмії, властивої багатьом антигістамінним препаратам II покоління. Препарат починає діяти досить швидко після застосування і вже через годину після застосування усуває практично всі симптоми алергічного риніту.
  • Ксізал. Дія препарату починається вже через 12 хвилин після прийому всередину і зберігається протягом 24 годин після застосування. Ксізал дозволений до застосування у дітей старше 6 років.
  • Аллергодил – антигістамінний препарат місцевого застосування (назальний спрей). Характеризується швидким початком дії при дуже невеликих прийнятих дозах. Неефективний при закладеності носа.

115556860

 

Препарати, що перешкоджають викиду гістаміну

  • Кетотифен. Побічні ефекти у кетотифену практично відсутні. Дія препарату починається через 2 години після прийому і зберігається протягом 12 годин. Кетотифен дозволений до застосування у дітей раннього віку.
  • Кромогексал. Препарат випускається у вигляді спрею в ніс, розчину для інгаляцій (застосовується при бронхіальній астмі) і у вигляді очних крапель. Кромогексал при алергічному риніті ефективно знижує кількість виділень з носа, свербіж в носі і чхання, але практично не впливає на закладеність носа. Через те, що кромогексал крім викиду гістаміну блокує ще й викид практично всіх медіаторів запалення, його широко застосовують лікарі в Європі як протизапальний засіб при гострому риніті.

Обмеження за віком (до 5 років), яке є в інструкції до препарату, справедливо тільки для інгаляцій через компресорний інгалятор. Інгаляції КромоГЕКСАЛу у дітей до 5 років можуть викликати спазм бронхів. При цьому спрей в ніс кромогексал можна застосовувати з 2,5 років.

Судинозвужувальні краплі

Судинозвужувальні засоби дійсно найбільш ефективно знімають закладеність носа, однак застосовувати їх при алергічному риніті слід з обережністю: тривале застосування судинозвужувальних крапель не тільки може викликати звикання, а й підвищує чутливість до гістаміну.

Окремо стоїть препарат Ксимелін екстра, який містить не тільки судинозвужувальний компонент (ксилометазолін), але і іптратропія бромід, речовина, надійно припиняє виділення з носа. Застосовувати його можна тільки у дорослих і дітей старше 6 років з метою зниження кількості виділень з носа і тільки епізодично, а не регулярно.

Гормональні спреї для місцевого застосування

Вважається, що гормональні спреї на сьогоднішній день – найбільш ефективний засіб, що застосовується при алергічного риніті. Вони дійсно непогано знімають закладеність носа, зменшують свербіж в носі, чхання і виділення з носа. Трохи менш виражений ефект гормональні спреї надають при кон’юнктивіті, що виникає одночасно з явищами алергічного риніту.

Сучасні препарати на основі кортикостероїдів не всмоктуються через слизові оболонки в кров і залишаються на слизових оболонках після застосування.

Однак при тривалому застосуванні гормональних спреїв у пацієнтів можуть розвинутися носові кровотечі. Крім того, особливо у дітей гормональні спреї сприяють розвитку на слизових оболонках інфекцій – в першу чергу грибкових і вірусних.

  • Фліксоназе (дешевший аналог – назарел) – найбільш швидко діючий з доступних зараз спреїв на основі кортикостероїдів. Його дія починається вже через 2-4 години після першого ж застосування. Зазвичай фліксоназе призначають дорослим і дітям старше 12 років. Препарат призначають по 1-2 дози в кожну ніздрю 2 рази на день.
  • Аваміс – препарат, аналогічний фліксоназе, відрізняється в першу чергу формою випуску. Одна доза Авамісу при уприскуванні в ніс становить 27,5 мг на відміну від 50 мкг для фліксоназе. Через це Аваміс можна застосовувати у дітей з 2 років.
  • Назонекс (дешевший аналог – дезрініт) – найбільш сучасний препарат з цієї групи. Через те, що він довше затримується на слизовій оболонці носа, його рекомендують застосовувати не два, як фліксоназе або Аваміс, а один раз в день. При алергічному риніті дія НАЗОНЕКСу зазвичай проявляється на 3-4-й день застосування.

Назонекс часто призначають дітям починаючи з 2-річного віку, причому не тільки з приводу алергічного риніту, а й з приводу інших хронічних ринітів (наприклад, вірусного) і з приводу збільшення аденоїдів. Однак приблизно в 70% випадків при інфекційних ринітах застосування назонексу не приводить до відновлення носового дихання.

Автор:

Залишити відповідь