Радикуліт шийного відділу хребта

 755

У більшості людей слово «радикуліт» практично завжди асоціюється з больовими відчуттями і іншими проблемами, пов’язаними з областю попереку. Можливо, це є наслідком того, що за статистикою саме ця область найбільш схильна до такого захворювання. Але, виявляється, і інші частини хребта можуть постраждати від даної хвороби. На другому місці стоїть патологія шийного відділу хребетного стовпа, на якій ми і зупинимося.

Радикуліт шийного відділу хребта
Радикуліт шийного відділу хребта

Зміст

  1. Що з себе являє радикуліт шийного відділу хребта (корінцевий синдром);
  2. Яких видів буває патологія;
  3. Причини і фактори розвитку захворювання;
  4. Симптоми і ознаки радикуліту шиї;
  5. Діагностика і диференціальна діагностика;
  6. Лікування патології;
  7. Прогноз лікування та можливі ускладнення;
  8. Профілактика виникнення захворювання.

Що з себе являє радикуліт шийного відділу хребта (корінцевий синдром)

Практично кожен з нас хоч раз у своєму житті стикався з шийними болями. Безумовно, причин цього може бути багато. Але найчастіше вони викликані остеохондрозом хребта, внаслідок якого в подальшому розвивається місцеве запалення нервів (або корінцевий синдром).

Для багатьох буде великим подивом, що радикуліт може вразити і шийну область, а хтось знає цю недугу не з чуток.

Радикуліт (або радикулопатія) вважається однією з варіацій, що вражає нервові корінці шийної частини спинного мозку. Найбільш часто «володарями» такого типу захворювання стають пацієнти у віці від двадцяти п’яти до сорока років.

Шийна частина хребетного стовпа складається всього лише з семи хребців. В основному три з них бувають залучені в механізм розвитку радикулопатії. Це четвертий, п’ятий і шостий хребці. Фахівці стверджують, що часто-густо трапляються випадки запалення мозкових корінців саме між тілами цих хребців. На частку «участі» в патологічному процесі інших же відводиться не більше чотирьох відсотків випадків.

 При радикуліті відбувається защемлення нервових закінчень, в результаті чого починається їх запалення
При радикуліті відбувається защемлення нервових закінчень, в результаті чого починається їх запалення

Яких видів буває патологія

За етіології (тобто походженням) радикулопатія буває:

  • первинною, коли вона є наслідком будь-яких запальних реакцій в організмі;
  • вторинною, що виникає на тлі різних захворювань хребетного стовпа, наприклад, при викривленнях або дегенеративних змінах.

За локалізацією запального процесу виділяють радикуліт:

  • Шийної області. При цьому больові відчуття поширюються на зону шиї і потилиці, і вони посилюються при нахилах і поворотах голови в сторони, а також при акті чхання або кашлю.
  • Шийно-плечової області. Болі локалізуються в зоні шиї і плечового пояса.
При шийно-плечовому типі радикуліту часто відчувається почуття ломоти і оніміння в верхніх кінцівках.
  • Шийно-ключичній області. Почуття болю розподіляється на зону шиї і грудної клітини.
Іноді може виникнути відчуття ломоти в області серця. Щоб визначити характер болю досить злегка змінити положення тіла. При кардіогенних причинах, тобто пов’язаних із серцевою патологією, неприємні відчуття не пропадуть. Якщо ж вони викликані корінцевим синдромом, то стихнуть або ж пропадуть зовсім.

Крім того, по патогенезу (патологічних змін безпосередньо в області хребців) радикуліт розрізняють:

  1. Дискогенний. Він виникає через стоншування, випинання або ж випадання міжхребцевих дисків (утворення міжхребцевої грижі), в результаті чого відбувається утиск нервових корінців.
  2. Вертеброгенний. Вважається найважчою формою радикуліту, і, якщо не вживати ніяких дій, пацієнт ризикує стати інвалідом. При вертеброгенній радикулопатії з боку спинномозкового каналу відбувається здавлення спинного мозку кістковими виростами (остеофітами), в результаті чого порушується його кровопостачання. Через це запалюються нервові корінці і відростки, що втрачають в процесі можливість іннервувати м’язи, які, в кінцевому підсумку, позбавляються чутливості і здатності виконувати свої функції. Цей вид радикуліту є наслідком дискогенної форми.

Причини і фактори розвитку захворювання

Всі причини виникнення радикуліту шийного відділу хребта пов’язані виключно з патологіями хребта, а саме:

  • остеохондроз хребта;
  • міжхребетні грижі шийних хребців;
  • нерухомість хребцевих суглобів, викликана зрощенням суглобових поверхонь (по-іншому такий стан називають хворобою Бехтерева або анкілозивний спондилоартрит);
  • ураження шийного відділу хребетного стовпа на ревматоїдний артрит;
  • викривлення хребта;
  • вроджені аномалії хребетного стовпа;
  • травми (удари, вивихи, травми і так далі);
  • м’язові запалення шийної області (міозити);
  • пухлини (як злоякісні, так і доброякісні) хребта;
  • порушення кровопостачання нервових відростків (таке часто буває при атеросклерозі,
Остеохондроз є частою причиною розвитку радикуліту
Остеохондроз є частою причиною розвитку радикуліту



Крім того, крім основних причин існують і сприятливі фактори до такого захворювання. До них можна віднести:

  • переохолодження;
  • часте перебування на протягах;
  • професії, які вимагають тривалої напруги шийних м’язів (робота швачок, офісних
  • співробітників, викладачів і так далі);
  • зайва вага;
  • гіподинамія (недолік рухів);
  • гормональні збої в організмі;
  • порушена постава (набувальна).

Симптоми і ознаки радикуліту шиї

Основним симптомом радикулопатії шийного відділу хребта служить біль. На відміну від інших захворювань має більш виражений характер: він різкий, колючий або ріжучий, частіше прострілює, що розповсюджується на всю область шиї і потилиці. Локалізація її залежить від типу радикуліту: вона може віддавати в область плечового або грудного поясу (можуть німіти руки, боліти область грудини).

Різкі болі в шиї можуть бути ознакою радикулопатии
Різкі болі в шиї можуть бути ознакою радикулопатии

Крім цього, пацієнти скаржаться на:

  • найсильніші хворобливі відчуття голови в скроневій, потиличній і тім’яній зонах, що проходять при розслабленні шийних м’язів (найчастіше після прийняття положення лежачи);
  • постійне відчуття напруги і скутості м’язів шиї;
  • слабкість;
  • запаморочення;
  • порушення чутливості шийної зони;
  • почуття ломоти і поколювання в верхніх кінцівках.

При переході хвороби в хронічну форму болю стають менш інтенсивними, але постійними. При хронізації процесу спостерігаються періоди ремісії і загострень. Головною особливістю захворювання є те, що кожне загострення характеризується все більш сильними проявами больового синдрому. В результаті з віком радикуліт викривляє природні вигини хребта в шийному відділі, утворюючи шийний горб.

Діагностика і диференціальна діагностика

Діагностика радикуліту шийного відділу зазвичай не супроводжується жодними труднощами.

Часом фахівцю досить провести огляд пацієнта, який включає:

  • збір скарг та анамнезу (вже за скаргами можна запідозрити недугу);
  • зовнішній огляд області шиї;
  • пальпацію, яка полягає в тому, що промацує точок, звідки виходять нервові відростки спинного мозку (таким чином визначають, які хребці залучені в запальний процес).
Тільки після огляду лікар може запідозрити у свого пацієнта наявність радикуліту шийної області
Тільки після огляду лікар може запідозрити у свого пацієнта наявність радикуліту шийної області

При труднощах лікар може вдатися до додаткових методів обстеження:

  • Рентгенографія. Дозволяє точно визначити, який саме хребець залучений в процес запалення.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) і комп’ютерна томографія (КТ). Допомагають побачити, між якими хребцями запалилися нерви, а також виявити ступінь стискання нервових корінців.
  • Електроміографія (ЕМГ). Вона полягає в стимуляції шийних м’язів слабким електричним струмом і спостереженні за їх скороченням (при відсутності м’язової реакції робиться висновок, який нервовий корінець схильний до здавлення).
  • Аналіз крові. В даному випадку будуть інформативні показники кількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів, рівень С-реактивного білка (це так звані запальні маркери).

Крім того при радикуліті (неважливо якого відділу хребта) обов’язковим буде огляд лікаря невролога для оцінки ступеня нервового ураження шляхом визначення проявів різних неврологічних рефлексів.

Лікування патології

Лікування захворювання починають з консервативних методів, які включають в себе терапію лікарськими препаратами, фізіотерапевтичні процедури і лікувальну гімнастику. При їх неефективності або при погіршенні стану хворого вдаються до хірургічного втручання.

Медикаментозна терапія

Терапія лікарськими засобами спрямована на:

  • усунення запального процесу;
  • зняття больового синдрому;
  • відновлення порушеного кровообігу;
  • усунення здавлення корінців спинного мозку і їх відновлення;
  • релаксацію (розслаблення) шийних м’язів.

Для цього успішно застосовуються такі групи лікарських засобів, як:

  • нестероїдні протизапальні препарати для зняття болю і запалення (Ібупрофен, Диклофенак, і інші);
  • антиагреганти для відновлення нормального кровообігу (Дипіридамол, Пентоксифілін і інші);
    нейропротектори, які відновлюють пошкоджені нервові структури (Нейромідин, Нейрогамма і інші);
  • при приєднанні до запального процесу бактеріальної інфекції, що буває рідко, але має місце бути призначають антибактеріальні препарати з широким спектром дії (Амоксицилін, Цефтриаксон і інші);
  • спазмолітики для зняття м’язової скутості (Моваліс, Мелоксикам і інші);
  • у важких випадках вдаються до епідуральної анестезії і нервовим блокаторів.

Дієта

Багатьом може здатися дивним, навіщо при захворюванні хребта потрібно дотримувати будь-які дієтичні рекомендації. Але це дійсно необхідно. Все призначаються лікарські препарати досить агресивно впливають на слизову шлунково-кишкового тракту, в зв’язку з чим навіть у абсолютно здорової людини може розвинутися гастрит.

Щоб уникнути цього необхідно хоча б на час виключити зі свого раціону шкідливі продукти харчування, а саме:

  • копченості;
  • прянощі;
  • гостре;
  • жирне;
  • смажене;
  • кисле;
  • консерви;
  • продукти засолювання.

Фахівці рекомендують в період лікування крім основного харчування вживати продукти, що обволікають стінки шлунка, до яких можна віднести:

  • киселі;
  • каші;
  • молочну продукцію.

Дуже важливо приймати їжу регулярно (бажано кожні три години) невеликими порціями.

Фізіотерапевтичні методи

На тлі медикаментозного лікування фізіотерапевтичні процедури можуть виявитися досить ефективними в терапії радикуліту шийного відділу. Найбільшу перевагу лікарі віддають таким методам, як:

  1. Голкорефлексотерапія. Вона полягає в м’язовій релаксації шляхом постановки спеціальних голок на біологічно активні точки шийної області.
  2. Шийно-комірний масаж. Він не тільки дозволяє знизити м’язовий тонус, але і звільнити затиснені нервові корінці від «ув’язнення».
  3. Магнітотерапія (або УВЧ-терапія). Полягає у впливі на комірцеву зону магнітними полями з подальшим їх перетворенням в тепло. Такий спосіб знімає запалення і сприяє швидкій регенерації (відновленню) пошкоджених нервових структур.
  4. Електрофорез. Особливістю цього методу є введення лікарських засобів за допомогою електричних струмів безпосередньо в зону запалення. Електрофорез сприяє вивільненню нервових закінчень і їх відновлення, а також прискорює процеси регенерації в ушкоджених міжхребцевих дисках.
Як правило, фізіотерапевтична терапія не застосовується в гостру фазу процесу і призначається кожному пацієнту індивідуально.
Масаж відмінно допомагає впоратися зі скутістю м'язів комірцевої зони
Масаж відмінно допомагає впоратися зі скутістю м’язів комірцевої зони

Лікувальна фізкультура

Лікувальна гімнастика є невід’ємною частиною в лікуванні радикуліту. Вона може використовуватися як в гостру фазу захворювання, так і в фазу затихання. Спеціаліст підбирає комплекс вправ індивідуально кожному пацієнту в залежності від клінічного випадку. Можна скористатися комплексом вправ від доктора Бутрімова, які наочно показані в відеоролику. Але застосувати їх можна, порадившись зі своїм лікуючим лікарем.

Хірургічне втручання

Як вже говорилося, хірургічне втручання є крайнім заходом, і до його допомоги вдаються тільки тоді, коли всі інші методи лікування радикуліту виявилися неефективними. Операція полягає у вивільненні затисненого нервового закінчення шляхом висічення (видалення) причини його стискання (частини м’язи, кісткового виросту, грижі і так далі).

Народні методи, що застосовуються в домашніх умовах

Нетрадиційна медицина так само як і традиційна не стоїть на місці, розробляючи все нові способи боротьби з цією недугою. Звичайно ж, можна засумніватися в ефективності даних методів, адже багатьом-то вони і не допомагають впоратися з хворобою, а в деяких випадках навіть погіршують становище. Тому при застосуванні того чи іншого засобу необхідно обов’язково проконсультуватися з фахівцем. Цілком можливо, що у вашому випадку воно буде протипоказано до використання.

Дуже популярні різні примочки і настої для розтирання ураженої області.

Широко застосовується настоянка кореня лопуха, яку можна придбати в аптеці. Її використовують для розтирання комірцевої зони для зняття запалення.

Дуже часто для розігріву і релаксації м’язів використовують гірчичні аплікації (гірчичники). Їх накладають на комірцеву зону, попередньо змочивши в теплій воді, на десять – п’ятнадцять хвилин, після чого гірчичник знімається, зайва волога вбирається сухим рушником, і місце, куди накладався гірчичник закутується в шарф.

Прогноз лікування та можливі ускладнення

Прогнози лікування завжди сприятливі. Як правило, при дотриманні всіх рекомендацій фахівців в дев’яноста відсотках випадків вдається повністю вилікувати захворювання. У решті десяти відсотках хвороба переходить в хронічний стан, змінюючи періоди ремісії і загострень. При ігноруванні порад лікаря, порушення лікувального режиму може виникнути таке серйозне ускладнення, як параліч верхніх кінцівок.

Профілактика виникнення захворювання

Профілактика радикуліту шийної частини хребетного стовпа полягає перш за все в усуненні провокуючих чинників. Ці заходи не вимагають якихось особливих зусиль з боку пацієнта, але можуть значно зменшити ризик появи такої неприємної хвороби. Вони включають в себе:

  • обов’язкову рухову активність (хоча б тридцять – сорок хвилин в день);
  • контролювати своє харчування і масу тіла;
  • стежити за своєю поставою;
  • при перевантаженні (напрузі) м’язів шиї дати можливість їм розслабитися;
  • уникати переохолодження;
  • своєчасно виявляти і лікувати захворювання хребетного стовпа.

«Краще хворобу попередити, ніж її лікувати». Цей вислів підійде, мабуть, до всіх захворювань.

Потрібно відзначити, що радикуліт – це патологія, яка значно знижує якість життя людини, здатна привести до серйозних ускладнень. Тому не варто терпіти біль, думаючи, що все само собою пройде. Для щасливого кінця необхідно якомога раніше звернутися до лікаря, щоб той призначив грамотне лікування. Будьте здорові!

Автор:
Знайшли помилку в тексті, будь-ласка, виділіть її мишкою і натисніть(Ctrl+Enter).

Залишити відповідь