Дитячий аутизм: що це таке, які його ознаки і симптоми, що робити якщо дитина – аутист

 1 905

Аутистами можуть бути як діти, так і дорослі. У даній статті мова піде про дитячий аутизм (діти з раннім дитячим аутизмом). В даний час є кілька пояснень феномену людської психіки, званому аутизмом. Шанувальники тієї чи іншої версії готові надати майже нескінченну безліч переконливих, на їх погляд, доказів на захист своїх припущень.

Дитячий аутизм: що це таке, які його ознаки і симптоми, що робити якщо дитина - аутист
Дитячий аутизм: що це таке, які його ознаки і симптоми, що робити якщо дитина – аутист

Зміст статті

  1. Ранній дитячий аутизм
    • Причини розвитку дитячого аутизму
    • Симптоми і ознаки
    • Відео інтерв’ю: як розпізнати дитячий аутизм: основні симптоми
    • Як дитина-аутист бачить світ
    • Види і основні синдроми аутизму
    • Інтелект дитини з аутизмом
    • Лікувати або не лікувати?
    • Діагностика дитячого аутизму
    • Чим можна допомогти дитині-аутисту
    • Поведінкове лікування
    • Логопедичне лікування
    • Придбання навичок самообслуговування і знаходження в соціумі
    • Медикаментозна терапія
    • Відео: дитячий аутизм можна вилікувати
  2. А, може, це не аутизм? ..
  3. Поради батькам
  4. Дитячий аутизм очима мами
  5. Інтерв’ю з мамою дитини аутиста. Практичні поради. Частина 1
  6. Частина 2

Ранній дитячий аутизм

Одні стверджують, що аутизм – це психіатричне захворювання, і ставлять його в один ряд з шизофренією і чомусь порівнюють з синдромом Дауна. Хоча між цим синдромом і аутизмом немає нічого спільного. Інші переконані, що аутизм – це ніяке не захворювання, а особливий психічний і частково фізіологічний стан, завдяки якому людина бачить світ інакше і взаємодіє зі світом за своїми особливими правилами. Треті запевняють, що аутисти – якимось дивом дивним прибульці з інших світів що опинилися на Землі.




Насправді ж в даний час достеменно відомо лише одне. Аутизм – це вроджена особливість людської психіки. Саме вроджена, тобто, придбати аутичні властивості в процесі життя не можна, з ними людина народжується. Позбутися від цих властивостей неможливо: це свого роду інстинкти, дані аутистам для виживання. Дитина-аутист виростає в аутиста-дорослого.

Основні відмінності аутиста від звичайної людини:

  1. Аутист, як може, уникає контактів із зовнішнім світом. Він не бажає спілкуватися з людьми, а якщо і спілкується, то лише в міру крайньої необхідності. Будь-яке перебування в суспільстві забирає у нього багато енергії. Щоб відновитися, аутисту необхідно довгий час провести на самоті.
  2. У нього є свій власний внутрішній світ, в якому він здебільшого перебуває і в який нікого не допускає.
  3. Аутист прагне жити за власними, зрозумілим тільки йому самому, правилам.

Окремо слід торкнутися тут такого питання, як кількість аутистів в сучасному світі. Багато хто стверджує, що з кожним роком їх народжується все більше. За їх словами, якщо раніше на 10 000 нормальних дітей доводилося по 2-3 малюка з аутичними відхиленнями, то в останні роки на тих же 10 000 нормальних дітей доводиться вже до 200 дітей з синдромом раннього дитячого аутизму. На підставі цих цифр виникло навіть припущення, що в світі поширюється якась загадкова «аутична епідемія».

Серйозні дослідники спростовують такі чутки, і ніякої «аутичної епідемії» не бачать. На їхню думку, відсоток дітей, які народжуються з ознаками раннього аутизму, постійно стабільний і становить від 5 до 20 «аутистів» на ті ж самі 10 000 звичайних немовлят. Твердження про неймовірні кількості новонароджених з аутичними ознаками серйозні вчені пояснюють даниною вищезгаданій моді. Ну і, звичайно, страху: як відомо, все невідоме людину лякає. Ті, хто бояться, завжди перебільшують свої страхи.

detskiy-autizm-2

Причини розвитку дитячого аутизму

Версій, гіпотез і припущень про те, що таке аутизм, існує безліч. Однак справжня причина того, що це насправді таке, до цих пір нікому не відома. В даний час жодне з припущень не доведене в повній мірі. А оскільки це так, то версії продовжують плодитися – від більш-менш науково обгрунтованих, до найфантастичніших:

  • Аутизм передається у спадок. Плюси цієї версії: дійсно, іноді в одній родині бувають аутист-тато і аутист-дитина. Мінуси: майже з такою ж самою періодичністю дитина з синдромом аутизму може народитися і в звичайній родині;
  • Зазвичай аутист – це перша дитина в сім’ї. Однак останнім часом доведено, що майже з такою ж періодичністю аутистом може бути і друга дитина, і третій, і навіть восьмий або десятий. Ніякої «залізної» закономірності до теперішнього часу тут не виявлено;
  • Мама, яка народила дитину-аутиста, під час вагітності перехворіла на якесь вірусне захворювання: краснуху, кір, вітрянку і т. д. В результаті материнського захворювання мозок у плода став розвиватися неправильно, звідси і ранній дитячий аутизм. Плюси цієї версії: дійсно, у більшості дітей-аутистів в перші роки життя спостерігається надмірний розвиток головного мозку, що підтверджено науковими дослідженнями. Мінуси: в даний час прямий зв’язок між материнським захворюванням і непомірним розвитком мозку у дитини не доведений;
  • Аутистом дитина стає через «холод» батьків. Іншими словами, якщо батьки не приділяють належної уваги своїй дитині і емоційно з ним не спілкуються, то малюк замикається в собі – звідси і дитячий аутизм. Не так дано подібна версія була в особливій пошані, але потім було доведено, що аутизм – це вроджена властивість, і в даний час цю версію підзабув;
  • Можна також почути гіпотезу, що аутистами діти стають через щеплення. Ця версія також не витримує серйозної критики все з тієї ж причини: аутистами не стають, ними народжуються;
  • Останнім часом все більше шанувальників у гіпотези про те, що синдром аутизму – це збій в генетиці конкретної людини, коли ця людина ще перебуває в материнській утробі. Правда, який саме ген «збій», і чому саме цей, а не якийсь інший ген, до цих пір залишається неясним;
  • Про усілякі фантастичні версії феномена аутизму (типу «аутист – це людина нової раси» чи «аутист – це прибулець») тут мови не йде.

Симптоми і ознаки

Говорячи про симптоми і ознаки аутизму, слід мати на увазі кілька важливих обставин. Перше: кажучи про симптоми і ознаки, властивих дітям-аутистам, потрібно мати на увазі, що мова йде саме про їх особливості психологічного розвитку, але ніяк не про інтелектуальні здібності. Сприймати дітей-аутистів як якихось дурників – велика помилка, не кажучи вже про моральні аспекти такого сприйняття. Друге: не слід вважати, що симптоми, про які тут буде говоритися, притаманні кожному без винятку дитині з аутичного спектру сприйняття. Доведено, що всякий аутист (в тому числі і дитина) відрізняється від подібного собі в набагато більшому ступені, чим відрізняються один від одного звичайні люди.

Тому нижченаведений перелік симптомів і ознак буде певною мірою узагальненим. Іншими словами, у когось та чи інша ознака / симптом є, у когось – відсутні. Тут дуже багато залежить від психологічного пристрою самого малюка. Ну і, зрозуміло, від того, які люди «аутиста» оточують і як вони на нього впливають. Хоча в будь-якому випадку слід мати на увазі, що вся поведінка дитини направлена на те, щоб відгородитися від зовнішнього світу і нікого не допустити в власний внутрішній світ.

priznaki-autizma

Притаманні аутичні ознаки багато в чому залежать від віку дитини. З моменту народження і до 2-річного віку вони такі:

  • У дитини ніяк не виражається прихильність до мами. Він не посміхається, не тягне до матері руки, не турбується, коли її немає;
  • При спілкуванні малюк вперто не дивиться в очі і на материнське обличчя. За образним висловом, він постійно дивиться «крізь» або в сторону;
  • Він ніяк не реагує, коли мати бере його на руки, а якщо і реагує, то криком і плачем. Дуже часто маленькі «аутисти» відмовляються від материнських грудей. Створюється враження, що дитині краще, коли його ніхто не чіпає і не торкається;
  • Дитина з раннім аутизмом не хоче грати в компанії інших дітей, йому більше подобається грати одному. Причому, він зазвичай байдужий до традиційних дитячих іграшок, вважаючи за краще в якості іграшки який-небудь сторонній предмет: коліщатко, тріску, шматок мотузки та ін. Взагалі фрагменти якогось предмета його цікавлять набагато більше, ніж предмет в цілому;
  • Дитина не вказує пальцем на зацікавивший його предмет або людину, як це робить більшість дітей;
  • Спілкуючись з іншими людьми, він часто ставиться до них як до предметів, тобто, не розуміє різниці між людиною і предметом. Або – не вважає за потрібне відрізняти одне від іншого;
  • Зазвичай дитина не відгукується на своє ім’я;
  • Довгий час він може не розмовляти – іноді до 5-річного і навіть 7-річного віку. А якщо і розмовляє, то вкрай рідко і неохоче. Іноді вимовивши декілька цілком осмислених фраз, він знову може на довгий час замовкнути;
  • Не терпить ніяких змін, і як може, противиться їм. Будь-яка зміна в обстановці, в одязі, в їжі може викликати в «аутиста» страх або агресію;
  • Погано спить, може довго лежати, дивлячись кудись у простір;
  • Дуже різко реагує на деякі зовнішні подразники: шум, набір певних звуків, яскраве світло, запахи, деякі вимовлені іншими людьми слова і т. д. Все це може «аутиста» сильно лякати або викликає в ньому протест аж до істерики;
  • Окремим пунктом слід зазначити гіперчутливість маленького аутиста до дотиків. Нестерпні страждання йому можуть доставити звичайні, здавалося б, речі і дії інших людей: бірка або шви на одязі, надто тісний одяг, застебнутий під горло комірець, шарфик, холодна блискавка на куртці, погладжування по голові, спроби взяти за руку або поцілувати і ін. Все це здатне викликати у малюка бурхливий протест і навіть істерику;
  • У таких дітей зазвичай перебої з апетитом (то він є, то його немає). Крім того, маленький аутист часто відмовляється від якихось страв, в той час як іншій їжі він віддає перевагу. Будь-яка спроба внести різноманітність в меню викликає переляк і різке неприйняття;
  • Інтелект дитини аутиста може розвиватися як зазвичай, може відставати або випереджати природний графік. Від чого це залежить-невідомо. Дуже часто інтелект розвивається однобічно: в якійсь області дитина може домогтися просто-таки феноменальних успіхів, а в інших областях – не знати навіть елементарних речей;
  • Перераховані симптоми можна вважати первинними сигналами для батьків. Якщо хоча б третина цих ознак у дитини регулярно спостерігається, то це вже привід для батьків задуматися про те, чи не є їх дитя аутистом.

Починаючи з 2-х років і закінчуючи 11-річним віком, у дитини зазвичай проявляються додаткові аутичні ознаки:

  • Малюк може або взагалі не говорити, або говорити вкрай рідко, або постійно вимовляти одне і те ж слово або фразу (так звана ехолалія);
  • Іноді дитина може виражатися довгими і складними фразами, що не відповідають її віку;
  • У аутиста часто зустрічається неусвідомлення власного «я»: він може говорити про себе в третій особі, або вживати слово «ти»;
  • Майже ніколи дитина не починає розмову першою і прагне ухилитися від розмови, розпочатого кимось іншим;
  • Найменша зміна в обстановці, до якої дитина звикла, викликає в ньому паніку і неадекватну поведінку. При цьому зникнення людини означає для нього набагато менше, ніж зникнення звичного предмета;
  • У аутиста часто з’являються страхи, простежити причину яких неможливо. Разом з тим приводи для реальних страхів для нього як би не існує;
  • У дітей з аутичними відхиленням особливо яскраво спостерігаються такі особливості як незграбність, погана координація рухів, невміння володіти своїм тілом (або, іншими словами, слабке відчуття тіла в просторі). З цих причин у «аутиста» є проблеми з дрібною моторикою, він не в змозі навчитися кататися на велосипеді і плавати, йому непідвладні навіть найелементарніші гімнастичні вправи;
  • Велику частину часу дитина проводить, здійснюючи одноманітні дії: розгойдується на зразок маятника, розглядає якийсь предмет, трусить кистями рук і т. Д. Причому, це може відбуватися як вдент, так і вночі;
  • Дитина з великими труднощами набуває елементарні навички догляду за собою. Найчастіше вони йому і зовсім непосильні;
  • Досить часто діти з синдромом раннього аутизму не в змозі освоїти письмо і читання;
  • Зате – у них можуть стрімко виникнути неабиякі здібності до якогось конкретного виду діяльності: малювання, музики, програмування, математики, письменництва;
  • Маленькі аутисти зазвичай занурюються в власний світ. Спроби витягти їх звідти завжди зустрічають жорсткий опір.

З 11-річного віку аутичні риси остаточно формуються:

  • Все більше у дитини проявляється тяга до самоти. Він не дивиться в очі іншим людям. В інших випадках, навпаки, він може дивитися в очі занадто пильно, підходити до іншої людини занадто близько, говорити дуже голосно або, навпаки, тихо;
  • Він починає користуватися невеликою кількістю слів, через що часто створюється враження, що у «аутиста» надмірно бідний лексикон;
  • У дитини виробляється своєрідний «аутичний акцент», тобто дитина починає говорити з інтонацією робота;
  • Те ж саме стосується і ходи: вона стає неприродною, нескоординованою, найчастіше – як у робота;
  • Деякі з дітей-аутистів надмірно активні, інші – гранично відсторонені і замкнуті;
  • Завести з кимось дружбу або побудувати романтичні стосунки дитина-аутист зазвичай не в змозі.

Крім перерахованих, у більшості дітей-аутистів спостерігаються й інші ознаки відхилення від загальноприйнятого стандарту розвитку:

  • Вперте небажання дивитися співрозмовнику в очі;
  • Небажання сміятися, коли його намагаються розсмішити і, навпаки, безпричинний сміх в невідповідній ситуації;
  • Вживання жестів замість слів;
  • Відсутність реакції на звернені до нього слова;
  • Невміння грати в рольові ігри і нездатність придумувати ігрові сюжети;
  • Часто дитина-аутист не вміє говорити. Іноді – навіть в дорослому віці;
  • Всі аутисти, і діти в тому числі, відрізняються стереотипною поведінкою. Для них дуже важливі ритуали: одна і та ж обстановка, одна і та ж їжа, одні і ті ж маршрути. Найменша зміна повністю дезорієнтує аутиста-дитину і майже напевно викличе в ньому капризи, істерики та інші форми протесту;
  • Позамежна концентрація на якомусь конкретному занятті або фрагменті чого-небудь. Маленький аутист може цілий день займатися яким-небудь заняттям, не відволікаючись. На спроби його відвернути, в більшості випадків слідує реакція у вигляді гніву;
  • Не усвідомлює небезпеки ситуації, наприклад, суне предмети в розетку, бере гострі предмети в руки, намагається перейти дорогу, по якій з високою швидкістю їде автомобіль.

Відео інтерв’ю: як розпізнати дитячий аутизм: основні симптоми

Як дитина-аутист бачить світ

Щоб більше зрозуміти аутиста-дитину, окремо потрібно сказати про те, як він бачить навколишній світ. Зрозуміло, що малюки навряд чи про це можуть що-небудь виразно сказати. Про своє бачення світу більше говорять дорослі аутисти. Вони стверджують, що бачать навколишню дійсність зовсім інакше, ніж більшість людей. Причому, за їхніми запевненнями, так вони бачили світ завжди, з самого народження.

Велика частина людства бачить навколишній світ цілком. Аутисти бачать все фрагментарно: спочатку – одну частинку навколишньої дійсності, потім – третю, четверту і так далі. Зафіксувавши в розумі безліч частинок, люди з аутичними відхиленнями складають з них цільну картинку. З точки зору більшості людей, це складно. Але аутисти інакше бачити не можуть.

rannii-detskii-autizm

Приблизно так само вони і думають. Щоб у аутиста сформувалася думка, йому спочатку необхідно вибудувати в розумі картину того, про що він думає. Щоб вибудувати картину, потрібно перш за все зібрати її по фрагментах. Це багато в чому нагадує відому гру – складання пазлів. Однак для аутиста це не гра, а єдино можливий спосіб світосприйняття.

Багато дослідників феномена аутизму сходяться на думці, що в першу чергу саме аутичнк світосприйняття і мислення пояснює поведінку аутистів. Дитина-аутист не звертає уваги на маму? Це тому, що у нього в мозку не встиг скластися зримий образ мами. Він не чує звернених до нього слів? Це тому, що в його глузді не вишикувалася картинка, що позначає ці слова.

Види і основні синдроми аутизму

З огляду на те, що аутизм – явище надзвичайно складне і маловивчене, чіткої кваліфікації його видів поки не існує. Аутизм прийнято поділяти на кілька підвидів, кожен з яких має свої характерні ознаки:

  1. Синдром Каннера (названий так по імені вченого, вперше описав цей підвид розлади). Це так званий класичний аутизм. Основні його ознаки були описані вище. Аутисти, схильні до даного синдрому, можуть і зовсім не контактувати зі світом або контактувати обмеженим способом (наприклад, протягом усього життя вони можуть не розмовляти, не вміти ходити, доглядати за собою і т. д.).
  2. Синдром Аспергера (названий по імені вченого, вперше класифікувала цей підвид). Такий синдром ще називають «функціональним аутизмом», а його носіїв – «АСПІ»:
    • У більшій частині «АСПІ» нормальний інтелект і поведінку. Вони можуть успішно закінчити школу і університет, отримати професію, завести сім’ю;
    • Втім, протягом усього життя у них, тим не менш, будуть спостерігатися риси характеру і поведінки, типові для аутиста: відстороненість, тяга до самотності, невміння побудувати відносини, специфічність інтересів, нерозуміння правил і законів соціальної взаємодії, гранична прямолінійність, специфічні інтереси і захоплення. Сюди можна додати невміння будувати кар’єру і виняткову правдивість;
    • Серед «АСПІ» найбільшу кількість геніїв. Саме з них виходять видатні програмісти, художники, музиканти, спортсмени, письменники;
    • У «АСПІ» нестандартне мислення і прекрасно розвинена логіка;
    • Характерна їх особливість – нездатність на довгий час зосередити увагу на якомусь одному предметі або думці;
    • Аутистів з синдромом Аспергера нескладно відрізнити за зовнішнім виглядом. Зазвичай у них красиві ( «лялькові») обличчя із застиглою мімікою і особливим поглядом, спрямованим не зовні, а як би всередину самих себе. При спілкуванні вони не дивляться співрозмовнику в очі;
    • Діти з синдромом Аспергера сильно прив’язані до будинку, де проживають. До батьків у них такої прихильності немає.
  3. Синдром Ретта. Це – найскладніший різновид аутизму. Це важка хвороба нервової системи, причини її виникнення пов’язані з порушеннями в Х-хромосомі. Хворіють нею тільки дівчатка, так як при таких порушеннях плід чоловічої статі гине ще в утробі матері. Частота цієї недуги становить 1: 10000 дівчаток. Коли у дитини саме цей синдром, відзначаються такі ознаки:
    • глибокий відхід у себе, повна ізоляція від зовнішнього світу;
    • повноцінний розвиток дитини до року, потім різке гальмування і прояв ознак
    • розумової відсталості;
    • уповільнення зростання голови після року;
    • втрата набутих навичок і цілеспрямованих рухів кінцівками;
    • часті безглузді рухи руками, що нагадують умивання;
    • Відставанням в розумовому розвитку;
    • Зниженням м’язового тонусу, аж до повної неможливості ходити і рухати руками;
    • Втрата мови. Найчастіше синдром Ретта діагностують паралельно з епілепсією або затримкою розвитку головного мозку. При постановці подібного діагнозу прогноз несприятливий, захворювання практично не піддається корекції.
  4. Атиповий аутизм. До цього розряду потрапляють зазвичай ті діти-аутисти, чиє відхилення від норми по якихось ознаках не можна класифікувати як синдром Каннера або синдром Аспергера.

Інтелект дитини з аутизмом

Інтелектуальні можливості дітей з аутичним розладом багато в чому загадка. Прийнято вважати, що близько 50% таких дітей відстають у розумовому розвитку. Такі дані наводять американські дослідники. На відміну від України, в цій країні, так само як і в країнах Західної Європи, вивчення феномена аутизму приділяють серйозну увагу. Тому названій цифрі можна довіряти.

Разом з тим, багато дослідників цю цифру спростовують. Що означає термін «відставання в розумовому розвитку», запитують вони? Якщо маленький аутист не здатний самостійно одягнутися, але при цьому малює геніальні картини – що можна сказати в цьому випадку про його інтелект? Якщо в фірмі комп’ютерного генія Білла Гейтса (який, до слова, сам є аутистом), більше 20% його співробітників-програмістів – такі ж аутисти, як і їхній шеф – про яке відставання в інтелекті може йти мова? Якщо американські дослідники стверджують, що більше 10% відсотків аутистів – це генії в різних областях людської діяльності, тоді як серед звичайних людей геніїв трохи більше 1% – як в цьому випадку можна говорити про інтелектуальну убогість аутистів?

Зазвичай геніальність аутистів виявляється ще в ранньому дитинстві. Тому мова повинна вестися не про відставання в інтелектуальному плані, а, мабуть, в особливостях їх розумового розвитку. Таких особливостей у них багато. Одна з найголовніших – це надмірний розвиток якоїсь однієї частини мозку за рахунок придушення інших його частин, в результаті чого аутисти і дають світу настільки вражаючу кількість геніїв в якійсь конкретній сфері людської діяльності. На думку багатьох дослідників, це саме фізіологічна особливість інтелекту, але ніяк не відставання в розвитку.

Лікувати або не лікувати?

Чи можна вилікувати дитячий аутизм – це питання надзвичайно важливе і складне. Тут все залежить від того, як розцінювати аутизм – як психіатричне захворювання, або як унікальний розвиток особистості. В даний час існує дві точки зору.

  • аутизм – це психічне захворювання, і, отже, його необхідно лікувати в психіатричних клініках.
  • аутизм – це саме унікальна людська особливість і, отже, психіатри тут не потрібні.

Про те, що розгадку аутизму потрібно шукати в області людської психології, а не психіатрії, переконані в США і країнах Західної Європи. Зарубіжні країни набагато раніше, ніж Україна, приступили до вивчення даного феномену. І, відповідно, першими прийшли до висновку, що аутизм – це ніяке не захворювання (тим більше, психічної властивості). А тому все, що треба аутисту, – допомогти йому адаптуватися до цього світу, для нього чужого.

В Україні ж до цих пір можна в безлічі зустріти думку, що аутистами (особливо, в дитячому віці), повинні займатися саме лікарі-психіатри. При цьому тут же, що називається, паралельним курсом слідує твердження, що ніхто з медиків не має поняття, як саме слід лікувати дітей-аутистів. По-перше, до цих пір неясно, що таке аутизм і які причини його виникнення. По-друге, самі лікарі визнають, що у них не існує чітких методів лікування, а тим більше – ліків.

А тому все «лікування» хоч маленького, хоч дорослого аутиста полягає в тому, що його поміщають в психіатричну клініку. Іноді – надовго. Іноді (якщо у нього немає близьких, які могли б про нього подбати) – назавжди. Тут його лікують точно так же, як і інших психічних хворих. В силу свого надзвичайно тонкого душевного устрою більшість аутистів не витримують такого «лікування»: в даний час в Україні про це говорять все частіше і голосніше, вимагаючи виключити аутизм з переліку психічних захворювань.

Діагностика дитячого аутизму

Навіть якщо у дитини є якісь симптоми аутизму, виявити їх до того, як малюкові виповнився один рік, складно. Досвідчені батьки, у яких більше однієї дитини, можуть, звичайно, помітити якісь відхилення в розвитку малюка, але стверджувати, що це саме аутизм, буде помилкою. Для цього необхідно провести всебічне і глибоке дослідження. Зрозуміло, це можуть зробити лише фахівці.

Основні методи, за допомогою яких можна виявити ознаки аутичного розладу у дитини:

  • Тестування зі спеціальними питаннями;
  • УЗД головного мозку: за допомогою цієї процедури можна виявити можливі аномалії в розвитку мозку дитини;
  • ЕЕГ: дану процедуру проводять, щоб виявити у малюка можливе порушення розумового розвитку, зокрема, епілепсію. Це необхідно робити тому, що часто одним з ознак аутизму є епілептичні припадки;
  • Перевірка у отоларинголога: це потрібно для того, щоб визначити, чи чує дитина нормально або затримки в його розвитку викликані приглухуватістю.
Тест зі спеціальними опитуваннями

При підозрі на дитячий аутизм діагностика проводиться за допомогою опитувань батьків, а також вивчення того, як веде себе малюк в звичному для нього середовищі. Застосовуються наступні тести:

  • Шкала спостереження для діагностики аутизму (ADOS)
  • Опитувальник для діагностики аутизму (ADI-R)
  • Шкала рейтингу дитячого аутизму (CARS)
  • Поведінковий опитувальник для діагностики аутизму (ABC)
  • Контрольний список оцінки показників аутизму (ATEC)
  • Опитувальник з аутизму у маленьких дітей (CHAT)

Необхідно пам’ятати, що чим раніше малюкові буде поставлений правильний діагноз, тим вище ймовірність успішного лікування і реабілітації маленького аутиста.

Чим можна допомогти дитині-аутисту

Це – набагато більш правильне питання. Всякого аутиста (а особливо, дитину з раннім аутизмом) треба не лікувати, а вчити його купувати необхідні фізичні і психологічні навички, щоб він міг вижити в чужому для нього світі. Зараз це ясно будь-якій розсудливій людині. Звичайно, таку допомогу також можна назвати лікуванням. Однак це все ж далеко не психіатрія, це – в першу чергу саме допомога.

В даний час в світі (в тому числі, і в Україні) розроблено безліч методів допомоги маленьким «аутистам». Такі методи покликані:

  1. Допомогти маленькому аутисту сформувати вміння і навички, які в подальшому йому знадобляться для встановлення контактів з іншими людьми.
  2. Розвинути у нього правильну мову.
  3. Допомогти йому подолати риси, властиві аутистам: відсторонення від світу, страхи, агресію.
  4. Навчити його рольових ігор.
  5. Розповісти, як правильно встановлювати контакти з іншими людьми.
  6. Навчити його доглядати за собою.
  7. Пояснити, що цей світ не так до нього ворожий, як це дитині видається.

Зрозуміло, що всім цим повинні в першу чергу займатися психологи, психотерапевти, логопеди, педагоги, але аж ніяк не психіатри. У багатьох випадках допомогти дитині-аутисту можна і самостійно, в домашніх умовах. Ось деякі рекомендації для батьків:

  • Необхідно якомога частіше повторювати з дитиною одні і ті ж дії, щоб виробити в ньому те чи інше вміння і закріпити навички;
  • Складіть для нього чіткий розпорядок дня: так йому буде простіше розуміти, що саме ви від нього домагаєтеся. При цьому вам самим треба дотримуватися такого розпорядку. Якщо ви порушите розпорядок, то тим самим дезорієнтуєте дитину;
  • Дуже строго треба стежити за тим, щоб навколишнє оточення в приміщенні, де живе дитина, залишалося незмінним. Завжди потрібно пам’ятати, що найменша зміна в обстановці може викликати у маленького аутиста розгубленість, агресію, істерику;
  • Приділяйте дитині якомога більше часу. Спробуйте його розговорити – навіть якщо він не стане нічого вам відповідати;
  • Ніколи не сваріть і не карайте дитину-аутиста. Це може привести до того, що він замкнеться в собі ще більше. З ним завжди потрібно розмовляти тихо і доброзичливо;
  • Як можна частіше потрібно намагатися встановлювати з ним фізичний контакт: гладити його, брати на руки, цілувати. Тим самим ви даєте дитині зрозуміти, що він вам необхідний і ви його любите;
  • Якщо малюк не може говорити або говорить з важкістб, можна спілкуватися з ним за допомогою спеціальних карток з намальованими картинками;
  • Потрібно стежити, щоб дитина не перевтомлювалася. У більшості випадків маленькі аутисти реагують на перевтому або відходом в себе, або криками і гнівом;
  • Оскільки у аутистів не все гаразд з координацією рухів, треба регулярно виконувати з ними фізичні вправи;
  • До всякої ініціативи маленького аутиста слід ставитися з належною увагою, ні в якому разі її не відкидаючи, а, навпаки, намагатися довести її до логічного закінчення – бажано, за допомогою самої дитини;
  • Останні дослідження показали, що дитині аутисту дуже допомагає спілкування з тваринами – особливо з кіньми і дельфінами. Тому бажано йому таке спілкування надати.

autizm-u-detey

Поведінкове лікування

Найпоширеніша терапія синдрому дитячого аутизму проводиться за принципами біхевіоризму (поведінкової психології). Одним з підтипів такого лікування є АВА-терапія. В її основі лежить спостереження за поведінкою і реакціями дитини. Після вивчення всіх особливостей конкретного малюка підбираються стимули. Для когось це улюблена їжа, для когось – музика, звуки або дотик тканини. Потім всі бажані реакції підкріплюються таким заохоченням. Простіше кажучи, якщо він зробив так, як треба – отримав цукерку. Таким чином з’являється контакт з дитиною, закріплюються необхідні вміння та зникає деструктивна поведінка у вигляді істерик і самоагресії.

Логопедичне лікування

Майже всі аутисти мають ті чи інші проблеми з промовою, що заважають їм спілкуватися з оточуючими їх людьми. Регулярні заняття з логопедами дозволяють налагодити інтонацію, правильну вимову і підготувати дитину до навчання в школі.

Придбання навичок самообслуговування і знаходження в соціумі

У дітей-аутистів відсутні навички самообслуговування, вони не розуміють, навіщо потрібно щодня вмиватися, чистити зуби, одягатися, дотримуватися розпорядку дня. Для закріплення необхідних навичок в ігровій формі фахівець використовує для демонстрації картки, на яких детально промальований порядок виконання необхідних щоденних дій.

Медикаментозна терапія

До використання медикаментів фахівці вдаються лише у випадку появи деструктивних розладів в поведінці, які заважають малюкові нормально почувати себе в суспільстві і повноцінно розвиватися.

Седативні препарати, психотропні засоби та нейролептики доцільно використовувати тільки в разі крайньої необхідності, батьки дитини-аутиста повинні розуміти, що плач і капризи набагато краще, ніж глибокий відхід у себе і повна апатія до подій навколо.

Не потрібно без призначення лікаря давати дитині Гліцин, таблетки валеріани або снодійні препарати – такими діями батьки можуть сильно нашкодити дитині.

У деяких випадках дитині-аутисту буває корисно медикаментозне лікування. Тут вкрай важливо пам’ятати, що самолікування – неприпустимо і у всьому потрібно виконувати розпорядження лікарів.

Відео: дитячий аутизм можна вилікувати

А, може, це не аутизм? ..

Досить часто аутизм плутають з іншими захворюваннями. Тому, виявивши у малюка деякі дивності в поведінці, не треба думати, що це саме аутизм. Це може бути:

  • Затримка психіки й мови, з аутизмом ніяк не пов’язано. Затримки психомовного розвитку можна успішно усунути, звернувшись до лікаря;
  • Дитина просто може бути «непосидою», тобто гіперактивним. Дитяча гіперактивність і недостатня уважність не дозволяє дітям сконцентруватися на навчанні;
  • Малюк від народження може погано чути (так звана туговухість). Вона може бути вродженою чи набутою. Через це малюк може погано розмовляти і відставати в розвитку;
  • У дитини може бути шизофренія. При шизофренії малюк може говорити сам з собою, бути агресивним або, навпаки, надмірно замкнутим, у нього може бути порушена координація. Багато ознак цього захворювання нагадують аутизм, тому їх легко переплутати. Аутизм вилікувати неможливо, на відміну від шизофренії.

Тому не слід самостійно встановлювати діагноз своєму малюкові. Краще для цього звернутися до фахівців.

Поради батькам

Тим мамам і татам, у кого дитина-аутист, слід пам’ятати кілька простих істин:

  1. Ваша дитина не така, як інші діти: вона – особлива.
  2. Це не означає, що він – гірше інших.
  3. Ваша дитина бачить світ зовсім по-іншому: перш за все, він його боїться. Тому головне прагнення вашого малюка – сховатися від світу.
  4. Це – його вроджене прагнення, таким він народився. Викорінити до кінця це неможливо, але цілком можна його зменшити і пом’якшити.
  5. Ваша дитина думає і буде думати надалі зовсім інакше, ніж ви. Доведено, що всі аутисти думають не словами, а картинками. Тобто, щоб скласти про щось уявлення, їм для початку потрібно вибудувати в розумі точну картину. Це щось на зразок складання пазлів. Для цього потрібно деякий час. Здебільшого саме з цієї причини існує стійке переконання, що аутисти відстають в інтелектуальному розвитку.
  6. Ваша дитина завжди буде аутистом. Це не можна вилікувати, можна лише частково скоригувати.
  7. Неправда, що маленькому аутисту не потрібна ваша ласка і ваші добрі слова. Вони йому потрібні так само, як і іншим дітям. Просто – вам необхідно докласти більше зусиль до того, щоб ваш «маленький аутист» вам повірив і перестав вас сприймати як частину ворожого для нього світу.

Щоб допомогти своїй дитині-аутисту, треба знати про аутизм якомога більше. Зараз це ніяка не проблема. На цю тему можна проконсультуватися з фахівцями, почитати спеціальну літературу, вступити до спільноти батьків, чиї діти – аутисти. Такі спільноти можна знайти в інтернеті. У них батьки діляться досвідом спілкування зі своїми «маленькими аутистати». В такому спілкуванні можна почерпнути чимало корисного.

Дитячий аутизм очима мами

Інтерв’ю з мамою дитини аутиста. Практичні поради. Частина 1

Частина 2

Автор:

Залишити відповідь