Правильне звільнення за власним бажанням в Україні в 2018 році

 529

Відносини працівника і роботодавця регламентуються Кодексом законів про працю України (КЗпП), який визначає і регулює всі аспекти трудової діяльності. КЗпП є правовим інструментом для реалізації громадянином України свого права на працю, на відпочинок, а також інших конституційних прав.

Правильне звільнення за власним бажанням в Україна в 2018 році
Правильне звільнення за власним бажанням в Україна в 2018 році

Зміст

  1. Як звільнитися з роботи: види звільнень
  2. Як подати заяву про звільнення?
  3. Звільнення з ініціативи працівника
  4. Звільнення за згодою сторін
  5. Звільнення з ініціативи роботодавця
  6. Як звільнитися без відпрацювання?
  7. Як краще звільнитися, щоб стати на облік в службі зайнятості?
  8. Як і куди поскаржитися на роботодавця? трудова інспекція
    • Які можуть бути причини для скарг до трудової інспекції при звільненні
    • Як і куди подавати скаргу на роботодавця?
    • Як скласти скаргу на роботодавця?
  9. Висновок

Знання працівником основних положень КЗпП – необхідна умова виключення помилкових дій, непорозумінь та інших несподіваних ситуацій в процесі трудових відносин.

У цій статті розглядаються особливості трудових взаємин при звільненні: права і обов’язків працівника, повноваження роботодавця, гарантії, вимоги, особливості та ряд інших питань, які можуть виникнути при зміні місця роботи, як за власним бажанням, так і з ініціативи роботодавця.

КЗпП України, зокрема його стаття 38, повністю присвячена розірванню трудового договору з ініціативи працівника: як звільнитися з роботи, як і коли написати заяву на звільнення, як звільнитися без відпрацювання покладеного терміну, як змінити місце роботи в найкоротші терміни, а також, що потрібно зробити, щоб стати на облік в службі зайнятості.

Знання цих правил дозволить працівнику без зайвих складнощів покинути своє місце роботи, щоб продовжити трудову діяльність в новому колективі, своєчасно і в повному обсязі отримати належні грошові виплати: відпускні, розрахункові, вихідна допомога та / або допомогу по безробіттю.

Як звільнитися з роботи: види звільнень

Звільнення є не менш хвилюючою процедурою, ніж прийом на роботу. Тут роблять свій вплив не тільки правові чинники, а й морально-етичні. Деякі роботодавці розцінюють ініційоване самим працівником звільнення як «недружній жест», звільняються не за власним бажанням працівники також сприймають факт звільнення як вигнання або професійну незатребуваність.




Якщо не акцентувати увагу на етичний бік звільнення, а розглянути ситуацію, керуючись законодавчими нормами, отримаємо взаємодію двох сторін, кожна з яких має свої права. Знання цих прав допоможе уникнути неправомірного звільнення або якщо таке сталося, оскаржити дії роботодавця в судовому порядку.

Трудовий договір між працівником і роботодавцем може бути укладений на:

  • Невизначений термін (безстроковий трудовий договір).
  • На певний термін (за згодою сторін).
  • Трудовий договір на термін виконання якого-небудь обсягу робіт.

Розглянемо звільнення при розірванні трудового договору на невизначений термін.

Види звільнень перераховані в КЗпП (статті 38, 39, 40):

  • За власним бажанням працівника.
  • З ініціативи роботодавця або уповноваженого органу.
  • По згоді сторін.

Також слід виділити статтю 36 КЗпП, в якій перераховані підстави для розірвання трудового договору. Одним з пунктів статті є «угода сторін» – звільнення за обопільною ініціативою, наприклад, при зміні місця проживання або переведення в іншу компанію. За угодою сторін звільнитися краще, оскільки це дає право на постановку на облік в службі зайнятості і, відповідно, на отримання допомоги по тимчасовому безробіттю.

Як подати заяву про звільнення?

Заява про звільнення пишеться працівником власноручно або в друкованій формі, скріплюється підписом і зазначенням дати складання. Зразок заяви можна отримати в кадровій службі або скористатися стандартним шаблоном.

Заява про звільнення за власним бажанням Україна

Як правило, заяву на звільнення за власним бажанням або за угодою сторін подається в кадрову службу після усного повідомлення про це своєму безпосередньому керівникові. Якщо потрібно, працівник може бути звільнений після 14-денного відпрацювання, але це правило не поширюється на ряд випадків, які перераховані в розділі нижче.

Звільнення з ініціативи працівника

Формулювання «за власним бажанням» не зовсім точно передає смислове навантаження цієї процедури, оскільки такий вид звільнення може відбутися внаслідок зміни місця проживання, переведення на іншу роботу, звільнення в безстрокову відпустку і безлічі інших причин. В цьому випадку коректніше говорити про звільнення за власною ініціативою, але законодавчі формулювання невблаганні і вимагають точного їх дотримання.

Також звільнення за власним бажанням може відбуватися в разі:

  1. зміни місця проживання (переїзд в інше місто, населений пункт, країну);
  2. якщо чоловік (дружина) змушений змінювати місце проживання внаслідок виконання службових і посадових обов’язків;
  3. при настанні вагітності;
  4. після успішного складання вступних іспитів та зарахування до навчального закладу;
  5. при необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
  6. при необхідності догляду за дітьми у віці до 14 років;
  7. при виході на пенсію;
  8. при переході на нову роботу після успішного проходження конкурсного відбору;
  9. інші поважні причини.

Перераховані вище причини дають працівникові право звільнитися без обов’язкового відпрацювання двотижневого терміну, який може зажадати роботодавець.

Важливо! Якщо після закінчення двотижневого терміну працівник не покинув компанію і продовжує виконувати обов’язки, роботодавець не має права його звільнити на підставі поданої раніше заяви, оскільки вона вважається такою, що втратила силу. Таким чином, заява на звільнення за власним бажанням залишає працівникові можливість передумати і залишитися на колишньому місці роботи. Винятком може бути лише ситуація, коли на передбачуване вакантне місце був запрошений новий працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Звільнення за згодою сторін

Звільнитися за згодою сторін – найбільш універсальний спосіб припинити трудові відносини. В цьому випадку неважливо, хто опинився ініціатором, – працівник або роботодавець. Головна умова – досягнення домовленості про те, що працівник залишає своє робоче місце. При звільненні за згодою сторін не потрібно обов’язкове відпрацювання, але також виключається можливість змінити своє рішення і залишитися в компанії (якщо не досягнута про це додаткова домовленість з роботодавцем).

При звільненні сторін не потрібно написання заяви на звільнення, досить виданого наказу по підприємству. Однак щоб уникнути процедурних непорозумінь, на підприємстві кадрові служби можуть зажадати від працівника заяву про звільнення за згодою сторін.

Перевагою звільнення за угодою сторін є можливість стати на облік в регіональну службу зайнятості і отримувати допомогу по безробіттю, починаючи з восьмого дня після дати звільнення.

Звільнення з ініціативи роботодавця

Таке звільнення небажано, оскільки запис в трудовій книжці із зазначенням статті КЗпП, по якій проведено звільнення, буде свідчити не на користь працівника при подальшому працевлаштуванні. Винятком є ​​пункт 1 статті 40 КЗпП, згідно з яким працівник звільнений з ініціативи роботодавця внаслідок реорганізації або ліквідації підприємства.

Стаття 40 (крім пункту 1) прописує такі причини для звільнення:

  • невідповідність займаній посаді;
  • невиконання працівником службових обов’язків;
  • прогули;
  • поява на робочому місці в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
  • встановлені факти розкрадання на робочому місці;
  • витікання випробувального терміну.

Як звільнитися без відпрацювання?

Звільнитися без відпрацювання можна

  • По згоді сторін;
  • За власним бажанням за наявності поважних причин (про це сказано в розділі «Звільнення з ініціативи працівника»;
  • З ініціативи роботодавця.

Як краще звільнитися, щоб стати на облік в службі зайнятості?

Умовою для постановки на облік в службі зайнятості за місцем проживання є звільнення за статтею 36 пункт 1 «Припинення дії трудового договору за угодою сторін». В цьому випадку, починаючи з 8-го дня з дати звільнення, звільнений працівник може отримають допомогу з безробіття. Правова підстава для цього прописана Законом України №1533 «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року.

При звільненні за власним бажанням працівник може розраховувати на допомогу тільки по закінченню тримісячного терміну з дати постановки на облік в службі зайнятості.

Як і куди поскаржитися на роботодавця? трудова інспекція

Звільнення за власним бажанням в Україні – найбільш популярна причина для зміни місця роботи. «Правильно» звільнитися допоможе знання правової та нормативної бази, з основними положеннями яких ви вже ознайомилися. Якщо роботодавець робить неправомірні дії щодо працівника, який звільняється, слід апелювати до статей КЗпП України. При більш складних ситуаціях працівник має право звернутися до Державної інспекції України з питань праці або, як її називають, – трудової інспекції.

Держпраця України (Держпраця України) є центральним органом виконавчої влади і здійснює свою діяльність в координації з Кабінетом Міністрів України.

Основні функції Держпраці України (трудової інспекції):

  • Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю на підприємствах і організаціях всіх форм власності.
  • Правильність і повнота застосування пільг і компенсацій для працівників, зайнятих на шкідливих виробництвах.
  • Контроль за дотриманням прав працівників при прийомі на роботу і звільнення.
  • Правильність застосування нормативних вимоги при працевлаштуванні інвалідів.
  • Контролює недопущення фактів дискримінації при прийомі або звільненні з роботи ВІЛ-інфікованих.
  • Правильність нарахування компенсаційних та інших виплат.
  • Недопущення інших порушень прав працівника.

Перелік функцій трудової інспекції досить великий, але в рамках статті зупинимося на можливих порушеннях при звільненні працівника.

Які можуть бути причини для скарг до трудової інспекції при звільненні:

  1. Порушення процедури звільнення.
  2. Примус до звільнення.
  3. Відмова у видачі трудової книжки.
  4. Несвоєчасність, невиплата (в тому числі часткова) грошових коштів при звільненні.
  5. Шантаж і / або погрози звільнити «за статтею».
  6. Відсутність причин для звільнення.
  7. Звільнення всупереч бажанням працівника.

Перелік причин для оскарження дій роботодавця може бути доповнений, але працівник повинен мати вагомі підстави для подачі скарги. Найчастіше, дізнавшись про намір працівника скаржитися до трудової інспекції (інспекцію з праці), представник адміністрації підприємства буде шукати спосіб для вирішення конфлікту без залучення державних наглядових органів.

Як і куди подавати скаргу на роботодавця?

Якщо конфлікт зайшов в глухий кут, і вимагає втручання трудової інспекції, працівник може вибрати один з декількох способів подачі скарги:

  1. Поштовим відправленням.
  2. В режимі онлайн на офіційному сайті відомства.
  3. За телефоном гарячої лінії.
  4. Записавшись на прийом до територіальної трудової інспекції.

Як скласти скаргу на роботодавця?

При подачі онлайн буде запропонована електронна форма для заповнення. В інших випадках доведеться самостійно скласти текст або звернутися за консультацією до юриста по трудових спорах.

Текст скарги повинен бути написаний в діловому стилі з викладенням фактів та винятком опису почуттів, думок, міркувань і висновків, – тільки фактичний виклад подій. Також текст повинен містити відомості про працівника, повну юридичну назву компанії, вказівка ​​імені і прізвища керівника, а також мета подачі скарги, пропозиції та прохання.

Важливо знати, що анонімні звернення не будуть прийняті до розгляду. Скаргу можна супроводжувати іншими документами (ксерокопії заяви на звільнення, розрахункові відомості по виплатах і т.п.).

Після розгляду скарги трудова інспекція повідомить заявника про результати. Якщо результати задовольнили очікування працівника, він діє відповідно до обставин (отримує невиплачені гроші, повертається на своє місце роботи і т.п.). У разі якщо результат розгляду скарги працівник розцінює як неправомірний, то він може звернутися в судові інстанції для оскарження рішення інспекції праці.

Висновок

Трудові відносини вимагають від працівника базових знань законодавства і чіткого дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку на виробництві (в організації, компанії). Це необхідно для того, щоб процес звільнення не став предметом судового позову, а новою сходинкою на вашій кар’єрній драбині. А як проходили ваші звільнення? Були «погані» роботодавці? Поділіться своєю історією в коментарях!

Автор:

Залишити відповідь