Вроджена краснуха: причини, що робити?

 1 478

Захворювання вірусної етіології – краснуха – патологія, що вражає в основному дітей. Виявляється червоною висипкою, набуханням лімфовузлів і невеликим стрибком температури. Інфікування дорослої людини відбувається значно рідше, але перебіг хвороби важче, ускладнення серйозніше. Особливо жінкам в положенні треба остерігатися можливого зараження. Інфекція передається плоду, викликаючи вади і дефекти внутрішньоутробного розвитку.

Вроджена краснуха: причини, що робити?
Вроджена краснуха: причини, що робити?

Загальні відомості

Прояви вродженої краснухи зазвичай помітні з моменту народження, але можуть виявитися на більш пізніх термінах. Захворювання це контагіозне – новонароджене немовля заразне для оточуючих.

Диференціювати патологію вдалося майже 300 років тому за характерними ознаками пурпурних висипань. А в 20 столітті був виявлений зв’язок хвороби вагітної жінки з дефектами внутрішньоутробного розвитку дитини. За статистикою зараження новонародженого краснухою становить не більше 10% від усіх хвороб, що викликають вроджені патології. Інфікування майбутньої мами в початковій стадії вагітності небезпечно викиднем майже в половині зафіксованих випадків. А при збереженні плоду викликає розвиток (2-3-х і більше дефектів) з 90% ймовірністю.

Причина та механізм розвитку

Єдиний причинний фактор хвороби – вірусний мікроорганізм сімейства тогавірусних, що містить рибонуклеїнову кислоту (РНК-вірус). Процес внутрішньоутробного інфікування дитини від зараженої матері відбувається по кровоносній мережі плацентарного бар’єру.

Просуваючись по материнському кровотоку, збудник виявляється в кровоносній системі ембріона, де виробляє руйнівні дії на рівні хромосом – клітинних генетичних апаратів. З цим пов’язана загальмованість росту ембріона і розвиток дефектів. З попутним руйнуванням плацентарної мережі капілярів погіршується кровотік, провокуючи хронічне кисневе голодування (гіпоксію) плода, що також уповільнює його розвиток. В області внутрішнього вуха і органах зору дитини цитопатичної дії вірусного мікроорганізму руйнує структуру зароджуючих клітин.

Прояви симптоматики вродженої краснухи матимуть більш серйозну картину при ранніх термінах зараження, коли формуються основні системи – серцево-судинна, нервова, слуховий і зоровий апарат.

Ризики зараження

Враження інфекцією на перших місяцях вагітності викликає 70- 90% вірогідність діагностування у немовляти вродженого захворювання на краснуху.

Інфікування на терміну другого триместру знижує ймовірність діагнозу до 20%. Зараження жінки на пізніх стадіях вагітності знову збільшує ризик ураження ембріона за рахунок пом’якшення бар’єру плаценти.




Лікарі не беруться прогнозувати розвиток можливих патологій. Захворювання може не проявлятися, т. К. Зазвичай деструктивні трансформації відбуваються всередині організму, що росте, проявляючись пізніше.

Симптоми вродженої краснухи

Основні симптоми, що характеризують синдром вродженої краснухи, проявляються:

  • ураженням слухового апарату, з повною глухотою (більше 80%);
  • ураженням зорових органів, з повною сліпотою;
  • ураженням органів серця, з розвитком пороку.

Крім основної симптоматики для вродженого типу хвороби характерно:

  • невідповідність ваги новонародженого (нижче прийнятих норм);
  • специфічний висип на тілі;
  • дефектні зміни в скелетній структурі;
  • непропорційність голови (маленький розмір) і кінцівок;
  • розвиток пневмонії та менінгоенцефаліту.

При порушеннях центральної нервової системи відзначаються ознаки:

  • підвищення дратівливості (дитина часто плаче);
  • постійної сонливості;
  • підвищеного внутрішньочерепного тиску;
  • періодичних порушень свідомості з нападами судом, які можуть проявлятися і в 2-х місячному віці.

При інфікуванні жінки в період вагітності, основна рекомендація лікарів – штучне переривання (аборт). Особливо, якщо зараження відбулося в першому триместрі. На цьому терміні закладаються основи життєво важливих систем майбутньої дитини.

Діагностика захворювання

Виявлення краснухи якомога раніше – одна з першочергових задач діагностики. Треба вчасно визначити хворобу і оцінити ризики передачі інфекції плоду. При народженні дитини краснуху діагностують по основній симптоматиці і підтверджують лабораторними дослідженнями.

У вагітних жінок

Комплексною допологовою діагностикою (пренатальною) займається провідний лікар-гінеколог. Якщо є підозра на краснуху, хвора направляється до інфекціоніста. Основні лабораторні дослідження – імуноферментний аналіз сечі і крові на виявлення антитіл LgG і LgM.

За результатами аналізів вибирається послідовність подальших процедур:

  • при зафіксованому спілкуванні з хворою людиною і негативних показниках на антитіла, дослідження повторюють через 3 тижні від моменту контакту;
  • при підтвердженні діагнозу лікар оцінює ризики розвитку вродженого захворювання у дитини.

Жінку зобов’язані проінформувати про можливі наслідки для прийняття самостійного рішення – надалі виношування дитини або аборті в зв’язку з медичними показаннями.

У дитини

Перше що фіксує лікар при попередній клінічній діагностиці дитини – парне враження слухового і зорового апарату. При подальшому фізикальному дослідженні виявляється:

  • відсутність реакції дитини на джерела світла і звуку;
  • прояви яскраво-червоної висипки;
  • порушений м’язовий тонус;
  • ознаки мікро – і гідроцефалії;
  • симптоматика менінгізму.

Для підтвердження діагнозу:

  1. Проводиться лабораторне тестування на антитіла з дослідженнями сечі і крові новонародженого.
  2. ІФ аналіз допомагає диференціювати краснуху від ряду інших патологій схожої симптоматики – токсоплазмозу або цитомегаловірусної інфекції.
  3. Порушення роботи слухової і зорової систем підтверджується лікарями вузької спеціалізації – оториноларингологом і офтальмологом.
  4. Для уточнення діагнозу серцевих патологій призначаються процедури електро- і луна-кардіограм.

Обов’язкові, з першого місяця життя, регулярні відвідування невропатолога в дитячій поліклініці. Відсутність неврологічної симптоматики при народженні може проявитися пізніше, в закінченні декількох років. Підключення психіатра до терапевтичного лікування необхідно, так як неминуче відставання розумового розвитку – когнітивних порушень із зниженням функцій пам’яті, до розвитку олігофренічного недоумства.

Лікування вродженої краснухи

Окремих методів лікування краснухи не існує, ні для майбутньої матері, ні для дитини з вродженою патологією.

Терапія для жінок

Іноді, на ранніх стадіях вагітності, вводять гамма-глобулінові препарати для підвищення стійкості до інфекційних антитіл. Метод не дає гарантій щодо запобігання зараження ембріона, а його використання при будь-яких ситуаціях вірусного зараження не рекомендується світовими педіатричними асоціаціями.

Що робити при вродженій краснусі у дитини?

Новонароджені з підтвердженим діагнозом вродженої краснухи підлягають обов’язковій госпіталізації в лікарню з обладнаними боксами для консервативного / хірургічного лікування. Терапія природженого захворювання включає:

  1. Приміщення новонародженого в окремий бокс.
  • Лікуючий лікар зобов’язаний щодня фіксувати дані по динаміці змін в стані немовляти, щоб попередити ризик розвитку серйозних ускладнень.
  1. Етіотропне лікування з прийомом антибактеріальних і противірусних засобів.
  • Основний упор робиться на інтерферонові препарати – «Анаферон» , «Віферон» і ряду інших. Їх ефективність проявляється при яскраво виражених формах захворювання з ураженням нервової системи. Курс терапії строго індивідуальний, прописується лікарем, грунтуючись на тяжкості ураження.
  1. Контроль результатів вжитих заходів.
  • Від правильності вибору напрямку лікування залежить життя пацієнта. Імовірність летального результату в дитячому віці висока через розвиток ускладнень і безрезультатність терапії. Часто призначаються комбінації лікарських засобів, змінюються їх дозування і інтенсивність прийому. Проведені під контролем, вони спрямовані на досягнення максимально позитивного ефекту.
  1. Повторне поміщення в стаціонар при загостреннях вродженого захворювання.
  • Діагностувати стійку ремісію можна тільки при позитивній динаміці протягом не менше півтора років.

Реабілітаційна терапія спрямована також на купірування ознак супутніх патологій:

  • вад серця, які, в основному, піддаються операбельному коригуванню;
  • порушень слуху і зору;

Внутрішньоутробні поразки ЦНС зі змінами в структурі головного мозку не підлягають лікуванню. Можливе коректування внутрішньочерепного тиску з ліквідацією судомних проявів, але варіант повного зцілення виключений.

Лікувальна терапія допомагає підвищенню якості життя немовляти, його соціальної адаптації при явному ураженні розумового розвитку.

Ускладнення

Наслідки внутрішньоутробного зараження краснухою проявляються серйозними довічними ускладненнями:

  • на органах очей – ретиніт, катарактою, глаукомою;
  • на серце – розвитком стенозу легеневої артерії, відкритою артеріальною протокою і іншими ураженнями серця;
  • в області ЦНС – мікроцефалією, енцефалітом, менінгітом, розумовою відсталістю;
  • в органах слуху – глухотою;
  • в інших системах організму – патологіями кісткового скелета, аномальним м’язовим тонусом, збільшенням печінки і селезінки.

Прогноз

Прогнозувати розвиток захворювання складно через відмінності в тяжкості ураження, які визначаються терміном зараження вагітної жінки та проявленою симптоматикою у дитини. При важкій патології життя малюка не перевищує декількох років. При обмежених ураженнях слухових і зорових органів можливо відставання в розумовому розвитку на тлі неврологічних порушень.

Профілактика

З огляду на велику ступінь ризиків вродженого захворювання, складність діагностування і високу ймовірність розвитку патологій, оптимальне рішення в боротьбі з вродженою краснухою – профілактика. Це стосується всіх сімей, яка планує зачаття дитини. При відсутності імунітету у майбутніх батьків ризики зараження дитини досягають 80-90%, тому рекомендації лікарів однозначні – вакцинація.

Після щеплення майбутнім батькам треба почекати близько півроку до планованого зачаття, звівши до мінімуму ймовірність можливого зараження. Вакцинація протипоказана жінкам в положенні через вміст живого вірусу краснухи, однак це не привід для переривання вагітності. Протипоказаннями до щеплення можуть послужити:

  • алергічна реакція на складові компоненти;
  • гостра фаза загострень хронічних захворювань;
  • слабкий імунітет через вроджений імунодефіцит, ВІЛ-інфекції, злоякісного новоутворення.

Планування вагітності – важливий етап в житті жінки і їй потрібно осмислено віднестися до можливого ризику зараження в період зачаття і виношування дитини.

Автор: