Як проявляється аутизм у дитини? Ознаки аутизму для батьків

 138

Причини раннього дитячого аутизму досі точно невідомі, проте в світі і в нашій країні накопичується досвід лікування аутизму у дітей, і сьогодні вже добре відомі численні ознаки аутизму. Незвичайна поведінка дитини може бути симптомом аутизму – а може і не бути, але звернути на нього увагу фахівця варто, переконана Наталія Керрі, дефектолог і сімейний консультант. Свій досвід роботи в сім’ях, які виховують особливих дітей, вона узагальнила в книзі “Особливі діти: Як подарувати щасливе життя дитині з відхиленнями у розвитку”.

Як проявляється аутизм у дитини

Ознак аутизму дуже багато, немає чітких критеріїв, діти всі різні, і проявляється аутизм у всіх по-своєму. Однак є деякі особливості поведінки і розвитку, які повинні насторожити батьків.

Якщо ви спостерігаєте щось з описаного у своєї дитини – має сенс звернутися за консультацією до фахівців:

  • був регрес у розвитку, і дитина втратила частину вже сформованих навичок (мова, самообслуговування, комунікація, ігрова діяльність). Мова почала розвиватися за графіком, але потім зникла і так і не повернулася, або дитина почала говорити на своїй “пташиній”, нікому не зрозумілій мові і т.д .;
  • розпадаються навички комунікації (перестає дивитися в очі, посміхатися і т.д.), самообслуговування;
  • дитину не радують, а часом і лякають нові іграшки, новий одяг, нові меблі в кімнаті;
  • може відмовлятися входити в кімнату після перестановки в ній меблів;
  • не реагує на своє ім’я після трьох років, важко залучити його увагу;
  • мова розвивається з вираженою затримкою, або дитина так і не почала говорити до трьох років;
  • мова не використовується для комунікації, дитина говорить немов сам з собою, при цьому в мові може бути поєднання лепетних слів і слів складних – ескалатор, трактор і т.д .;
  • часто трапляються сильні капризи й істерики, причини яких визначити не виходить;
  • не завжди реагує на гучні звуки, часом здається, що у нього порушений слух, але при цьому чує навіть тихі звуки в іншому кінці квартири;
  • не розуміє звернену мова, не виконує команди і елементарні прохання;
  • немає вказівного жесту, не намагається порозумітися мімікою і жестами, мова монотонна або дивно інтонувати: голос високий, напружений або, навпаки, хрипкий, глухий;
  • не звертається за допомогою, домагається всього плачем або взаємодіє з якоюсь частиною тіла, наприклад з рукою дорослого; використовує іншу людину так, як ніби це неживий предмет, наприклад забирається по ньому, як по дереву, щоб дістати цукерки з верхньої полиці;
  • не повторює дії дорослих, немає копіювання і повторення побутових дій;
  • є проблеми з приученням до горщика, не прагне оволодіти навичками самообслуговування по наслідуванню;
  • рідко дивиться в очі, дивиться на обличчя в цілому, побіжно, дитину важко докликатись або сфотографувати; він не утримує скільки-небудь тривалого контакту “очі в очі”;
  • не впізнає себе в дзеркалі; на обличчя співрозмовника немов дивиться, але не бачить, погляд “дзеркальний”;
  • рідко шукає розради у матері, не ділиться з іншими людьми своєю радістю, інтересами, досягненнями (наприклад, не приносить і не показує іншим предмети, які йому подобаються);
  • не шукає спілкування. Не хвилюється при розлуці з матір’ю; після трьох років може легко піти з чужою людиною. Може залишатися в кімнаті один, часто такі діти радують в ранньому віці дорослих тим, що вони “зручні”, “можуть самі себе зайняти”;
  • ухиляється від ласк і дотиків навіть близьких дорослих, на руках не приймає зручну позу: відсторонюється, “розтікається” або, навпаки, напружується, сам не ініціює контакт;
  • до трьох років немає інтересу до однолітків, спроб взаємодії і спільних ігор. Дитина не вміє спілкуватися, ігнорує інших дітей або раз по раз намагається налагодити контакт незрозумілим для них способом;
  • важко сприймає зміни в повсякденному житті, вважає за краще користуватися одними і тими ж маршрутами на прогулянці, дає відкривати книжку тільки на одних і тих же улюблених картинках; дивиться одні й ті ж мультфільми; цілодобово може слухати одну й ту ж пісеньку;
  • з’являються тривалі дивні ігри з перекладанням іграшок, сортуванням, може викладати іграшки в довгі ряди і т.д. Немає рольових ігор ( “дочки-матері” і т.д.). Наполеглива увага до частин предметів, а не іграшок в цілому;
  • може віддавати перевагу неігровим предметам – мотузочок, шматочок тканини, ланцюжки і т.д .;
  • може дуже довго дивитися на якісь предмети або дії, які не відповідають звичайним дитячим інтересам: банкомати, рейки, біжучий рядок в транспорті, домофон, пральні машини, що крутяться колеса автомобілів і т.д .;
  • регулярно спостерігаються повторювані рухи: помахи, хлопки, крутіння рукою або пальцями або складні рухи всього тіла. Може махати руками, починає ходити навшпиньки, часто нахиляє голову, хитає або б’ється головою, куйовдить волосся або вуха, гойдається, перебирає пальчиками у роті;
  • виражена негативна реакція на маніпуляції з тілом: стрижку волосся, миття голови, закапування крапель в ніс, спроби надіти на нього рукавиці, шапку, шкарпетки і т.д .;
  • незвичайні страхи: пилососа, дрилі, фена, певних предметів одягу або іграшок і т.д .;
  • немає почуття “краю”, небезпеки, створюється відчуття, що він занадто безстрашний: може виривати руку, тікати без оглядки на батьків;
  • залазити високо на сходи і гірки на дитячому майданчику, сидіти на підвіконні відкритого вікна – це не проходить до трьох років, коли в нормі у дитини має з’явитися відчуття самозбереження в основних життєвих ситуаціях;
  • можлива слабка або занадто гостра чутливість до болю, – дитина ніби не помічає, коли падає і сильно вдаряється, навіть коли рана сильно кровоточить;
  • дрібна й велика моторика відстають від вікового рівня або розвинені нерівномірно: дитина може бути незграбною, постійно зачіпати кути, врізатися в стіни, але при цьому проявляти чудеса спритності, коли справа стосується його інтересів: віртуозно збирати крихти з килима, залазити на шафу і в інші важкодоступні місця.

В реальності поєднання даних діагностичних характеристик варіюються, тобто у кожної дитини буде свій набір аутистичних рис. Це сильно ускладнює постановку діагнозу.




Зараз проблеми з діагностикою аутизму лежать в двох площинах: або ознак аутизму не помічають, або, навпаки, є тенденція до гіпердіагностики, коли під діагноз “аутизм” через розпливчастих діагностичних критеріїв підпадають затримки психічного та мовного розвитку, генетичні синдроми і навіть порушення зору і слуху (при яких, за відсутності корекційної роботи, можуть бути присутніми своєрідність комунікації і стереотипні рухи).

Короткочасне обстеження дитини (навіть командою фахівців) не завжди може показати справжню картину порушення, стандартної півгодини для цієї мети явно недостатньо.

Часто обстеження відбувається в медустанові, в лякаючій обстановці, де багато незвичних звуків і запахів, з великою кількістю нових дорослих і дітей, але без батьків, після тривалого очікування прийому в коридорі. Все це здатне спотворити об’єктивну картину, особливо якщо у дитини вже був негативно забарвлений досвід спілкування зі сторонніми дорослими. В умовах стресу він не покаже навіть те, що знає і вміє, зате може проявити агресію і самоагресію – вербальну і фізичну.

Для того щоб діагностика аутизму була успішною, необхідно дотримання декількох нескладних правил:

  • Всебічне вивчення дитини: повинні прийматися до уваги не тільки медична документація, яку батьки принесли з собою на прийом, а й думка самих батьків, бажано – якщо дитина ходить в дитячий сад або школу – отримати характеристики від педагогів і психолога установи, яких відвідує дитина.
  • При обстеженні повинні використовуватися різні посібники, серед яких дитина може вибрати те, що йому цікаво, приємніше за фактурою і т.д. Часто діти з аутизмом показують нерівномірні результати при обстеженні інтелекту: не можуть скласти пірамідку, але при цьому легко справляються з головоломками для більш старшого віку – це також є характерною ознакою аутизму. Діагностика аутизму “на чотирьох кубиках” близька по інформативності до нуля!
  • Дитина з підозрою на аутизм не повинен довго чекати свого обстеження в коридорі, в черзі, бажано максимально швидко прийняти сім’ю, яка приїхала на прийом. При призначенні часу прийому врахувати режим життя дитини – недоцільно призначати обстеження без урахування графіка сну і неспання, в той час, коли у дитини зазвичай денний сон: дитина буде або занадто млявим, сонним, або занадто збудженим, що також змаже загальну картину.

Ці правила можуть здатися занадто складними і неможливими для дотримання в установі, де використовується “потоковий метод”. Однак тут необхідно пам’ятати, що діагностика аутизму – непростий процес, а кількість помилок тут – найбільше при загальній діагностиці ментальних розладів. І від правильного і своєчасного поставленого діагнозу в більшості випадків залежить подальша доля дитини і всієї його родини.

Автор:

Залишити відповідь