Чому навчити дитину при підготовці до дитячого саду

 1 004

Ви плануєте, що восени син або дочка почне ходити в дитячий сад. Крім готовності психологічної – і дитини, і вашої – знадобляться також деякі навички, і не тільки побутові (вміння одягатися і т.п.), але і поведінкові. Вони здатні сильно полегшити адаптацію до дитячого саду. Як зрозуміти, чого не вистачає малюкові?

Чому навчити дитину при підготовці до дитячого саду
Чому навчити дитину при підготовці до дитячого саду

По-перше, провести спеціальний тест, який покаже, чи готовий дитина до дитячого садка. По-друге, звернути увагу, які проблеми періодично виникають у малюка. Наприклад, він соромиться, або не може стримати агресію, або його мучать певні страхи, можливо, він непосидючий і т.д. Поки є час, ви можете нейтралізувати ці проблеми і прищепити необхідні навички, забезпечивши малюкові в подальшому легку адаптацію до дитячого саду.

Зміст:

  • Тест на готовність до дитячого садка
  • Якщо дитина сором’язлива
  • Якщо дитина поводиться агресивно
  • Як прогнати поганий настрій? Виховна казка
  • Поведінка батьків має значення
  • Якщо дитина неуважний
  • Якщо дитина не вміє грати один
  • Чи треба вчити дитину малювати, ліпити, робити аплікації

Тест на готовність до дитячого садка

Дайте відповідь на питання і визначте, над якими моментами треба попрацювати і які проблеми у вихованні вирішити для підготовки малюка до дитячого садка.

  1. Чи любить дитина спілкуватися?
  2. Любить грати в рухливі ігри? Ліпити? Малювати? Конструювати?
  3. Скільки часу може грати (довго або йому все швидко набридає)?
  4. Любить займатися з іграшками (вчити їх чогось)?
  5. Як ставиться до незнайомих дорослим? Дітям?
  6. У стані побути вдома з кимось із близьких, якщо мама на якийсь час пішла?
  7. Чи хоче він дізнаватися щось нове? Задає з цього приводу питання?
  8. Чи вміє їсти самостійно?
  9. Чи може сам користуватися туалетом?
  10. Вміє сам одягатися і роздягатися?
  11. Як часто він хворіє (застуджується чи частіше чотирьох разів на рік)?
  12. Чи здатний висловити своє прохання сторонній людині?
  13. Чи дотримується він режим дня? Чи збігається його домашній режим з тим, що його чекає в саду?
  14. Чи спить днем?
  15. Чи прагне піти в дитячий сад?

Якщо дитина сором’язлива

Якщо малюк соромиться спілкуватися з дорослими або з іншими дітьми, це може бути наслідком його низької самооцінки. Вона виникає, якщо дитину часто лаяли, залякували, принижували його гідності, і він почав вважати себе гірше всіх, думати, що недостойний суспільства інших людей. Звідси сором’язливість, образливість, сором’язливість і навіть заздрість до решти.




Ваше завдання – підвищити самооцінку малюка. Адже він сам себе оцінити ще не в змозі. Говоріть, які переваги у нього є, хваліть за досягнення, підкреслюйте його сильні сторони, переконуйте, що з ним хочуть спілкуватися, повідомляйте, що він корисного може зробити для інших і чого домогтися. Навпаки, називаючи малюка образливими словами, ми даємо малюкові зрозуміти, що він гірший за інших.

Помилка:

– Все розкажуть вірші Дідові Морозу, а ти соромишся. Всім дадуть подарунки, а тобі немає!

Правильно:

– Ти знаєш так багато ігор і казок. Іди, пограй з хлопцями. Їм буде з тобою дуже цікаво.

Якщо дитина поводиться агресивно

Малюкам ще дуже важко контролювати свої емоції. Вони можуть раптово заплакати, засмутитися. Може виникнути істерика і навіть агресія, яку малюк не в силах самостійно погасити.

Ваше завдання – навчити малюка стежити за собою, контролювати свою поведінку. Спочатку пояснюємо йому, в якому стані він знаходиться: “Ти засмучений. Плачеш і не можеш зупинитися”. Потім розповідаємо йому про те, як можна заспокоїтися: глибоко вдихнути і видихнути, вмиватися холодною водою, попити водички, подумати про щось хороше, попросити допомоги.

Тренуючи малюка, ми допомагаємо йому навчитися справлятися з собою, зі своїми емоціями, гасити агресію по відношенню до оточуючих, заспокоюватися.

Помилка:

– Чого розкричався? А якщо інші так само заорут?

Правильно:

– Тобі погано, ти засмучений. Тебе заразило поганий настрій. Давай його проженемо. Вдихни і видихни його. Все, воно відлетіло.

Як прогнати поганий настрій? Виховна казка

Одного разу до маленького цуценяти вночі підкрався поганий настрій. Увечері щеня лягав спати хороший, а вранці прокинувся сердитий і злий.

Відразу закричав:

– Де моя сорочка? Куди ви її поділи?

А потім почалося: “Каша несмачна! Є не буду!”, “Одягатися не хочу!”, “Самі іграшки прибирайте!”

І так цілий ранок! Дивилася, дивилася на це мама і каже:

– Ти знаєш, що до тебе причепилося поганий настрій?

– Подумаєш! Ну і що!

– А то, що воно заразне! Зараз ти своїм настроєм і мене заразиш, і тата, і бабусю. Папа піде на роботу і заразить своїх співробітників. Я піду в магазин і заражу там продавців і покупців. А бабуся посидить у дворі, і весь двір захворіє! І все будуть злими і сердитими.

– Все все? – злякався щеня.

– Все-все, – підтвердила мама, – все будуть лаяти одне одного, дряпатися і кусатися.

– Ні! – закричав щеня. – Що ж робити?

– Треба цю заразу перемогти! Швиденько перетворити поганий настрій в хороше!

– А як?

– Говори все навпаки, тільки добрим голосом.

– Ось вона, моя хороша сорочка! Зараз я її одягну! Яка смачна каша! Зараз я її з’їм! Мої улюблені іграшки! Зараз я покладу вас в будиночок! Мама, у мене виходить?

– Ти молодець! – похвалила цуценя мама. – Якщо помітиш, що шкідливе, поганий настрій знову хоче до тебе причепитися, тут же проганяй його! Інакше захворіють всі!

Ось як щеня врятував всіх від поганого настрою. А ти не пускаєш його до себе?

Поведінка батьків має значення

Часто малюки просто копіюють дорослих. Тому, виховуючи дитину і прагнучи виправити його, перш за все потрібно подивитися на себе: які недоліки малюк взяв від вас? Які у нього можуть бути через це проблеми?

Батьки самі часто не помічають, що можуть бути нестримані – легко переходити на крик, виходити з себе. Не дивно, що і у малюка можуть бути подібні проблеми: якщо щось не так, він буде шумно висловлювати свої емоції, кричати.

Почніть з себе. Спочатку постарайтеся впоратися зі своїми недоліками, навчитеся контролювати себе. Ви відразу помітите, що і поведінка дитини теж змінилося. Адже ви для нього – приклад для наслідування.

Помилка:

– Сто разів тобі говорила надіти колготки? Що, знову не можеш знайти? Ніколи нічого не кладеш на місце! Чи не виводь мене з себе!

Правильно:

– Колготки сховалися, тому ти їх вчора десь кинула. А ми їм скажемо: “Ми більше так не будемо. Будь ласка, поверніться!”

Якщо дитина неуважна

Ще одна часта проблема у малюків – неуважність. Всі наділи рукавиці, а він забув. Всі вишикувалися, а він продовжує розглядати листочки на дереві. У дитини постійно проблеми: він відстає, спізнюється, все забуває. Не може виконувати завдання: розфарбувати, вирізати, наклеїти. Та що там – він навіть не чує, що говорить вихователь.

У маленьких дітей увагу ще розсіяне, мимовільне, їм буває важко зосередитися, тримати в полі зору все, що необхідно. І з дитиною необхідно займатися. Починати треба з легких вправ.

Наприклад, ліпимо з мамою сирники: спочатку скачуємо кульку – ось так, а потім притискаємо долонею. Малюк дивиться, як робить це мама, а потім повторює її дії.

І так в усьому: вчимося підмітати – змітаємо сміття в купку, перевіряємо, чи скрізь чисто? Поливаємо квіти: наливаємо воду, ллємо під корінець. Все полили? Нічого не забули?

Виконуючи разом з вами дії за певним алгоритмом, слухаючи завдання, контролюючи правильність виконання, дитина тренує свою уважність, стає більш зібраним, у нього розвивається пам’ять, самоконтроль.

Також можна займатися, використовуючи спеціальні вправи. Прочитали казку, а потім запитайте: “Покажи, де мишка, де ріпка, де баба?”. Пограйте в такі ігри, як “Що змінилося?”, “Де захована річ?”. Просіть малюка знайти і принести вам різні предмети.

Помилка:

– Де рукавиці? Знову втратила? Маша-растеряша! Нічого тобі давати не можна!

Правильно:

– Збираємося гуляти? Що ми робимо? Перевіряємо. Шарф на місці? А рукавиці? А машинка? Все взяли. Нічого не забули. Можна йти.

Якщо дитина не вміє гратися одна

Багато мам так багато часу проводять з дитиною, що буквально не залишають його ні на хвилину. Дитина звикає постійно бути в центрі уваги, вимагає, щоб мама весь час грала з ним, розважала. Але в дитячому саду не буде такої можливості. Навпаки, значна кількість часу будуть займати самостійні ігри дітей.

Тому поступово, хоча б на кілька хвилин, треба привчати дитину займатися самостійно. Запропонуйте йому гри з крупою (дістань фігурку з пакета з крупою), горохом і квасолею (сортування за кольором, розміром і т.д.), ігри з водою (збивання піни, пускання бульбашок і т.д.) – все, що є в цьому віці діти. Далі привчайте його до більш серйозних ігор – з кубиками, мозаїкою, конструктором і т.д.

Чи треба вчити дитину малювати, ліпити, робити аплікації

Якщо з малюком не займалися вдома або в дитячому центрі, він поняття не має, як клеїти, ліпити, малювати. А в дитячому саду йому важко буде відразу засвоїти всі ці навички. Адже вихователь не зможе приділяти йому всю свою увагу. Дітей в групі багато. Тому буде дуже добре, якщо ази цих умінь він отримає будинку, де ви зможете спокійно йому показати, як за допомогою фарб виходять картини, з шматочка пластиліну – забавні фігурки, з кольорового паперу – незвичайні аплікації.

Перші завдання можуть бути зовсім простими. Наприклад, вже півторарічний малюк може ліпити з тіста – м’яти його, сплющувати, робити коржики і ковбаски. Може рвати кольоровий папір і за допомогою клею-олівця приклеювати “листочки” на вирізане вами з паперу дерево. Може взяти маленький кульку пластиліну, який скачала мама, і приліпити його до цього дерева – вийде яблучко.

Є безліч різних варіантів творчої роботи для малюків. Вони допомагають їм розвинути дрібну моторику рук, познайомитися з різними матеріалами, підвищити впевненість в собі. У дитячому садку дитині з такими навичками буде набагато легше на заняттях в порівнянні з тими дітьми, з якими вдома не займалися.

Помилка:

– Навіщо взяв фарби? Забрудниш тут все! А мені відмивати!

Правильно:

– Дивись, що я тобі купила. Це пальчикові фарби. Якщо занурити пальчик в синю фарбу і провести хвилясті лінії, вийде море. Давай малювати разом.

Автор: