Ви плануєте, що восени син або дочка почне ходити в дитячий сад. Крім готовності психологічної – і дитини, і вашої – знадобляться також деякі навички, і не тільки побутові (вміння одягатися і т.п.), але і поведінкові. Вони здатні сильно полегшити адаптацію до дитячого саду. Як зрозуміти, чого не вистачає малюкові?
По-перше, провести спеціальний тест, який покаже, чи готовий дитина до дитячого садка. По-друге, звернути увагу, які проблеми періодично виникають у малюка. Наприклад, він соромиться, або не може стримати агресію, або його мучать певні страхи, можливо, він непосидючий і т.д. Поки є час, ви можете нейтралізувати ці проблеми і прищепити необхідні навички, забезпечивши малюкові в подальшому легку адаптацію до дитячого саду.
Зміст:
- Тест на готовність до дитячого садка
- Якщо дитина сором’язлива
- Якщо дитина поводиться агресивно
- Як прогнати поганий настрій? Виховна казка
- Поведінка батьків має значення
- Якщо дитина неуважний
- Якщо дитина не вміє грати один
- Чи треба вчити дитину малювати, ліпити, робити аплікації
Тест на готовність до дитячого садка
Дайте відповідь на питання і визначте, над якими моментами треба попрацювати і які проблеми у вихованні вирішити для підготовки малюка до дитячого садка.
- Чи любить дитина спілкуватися?
- Любить грати в рухливі ігри? Ліпити? Малювати? Конструювати?
- Скільки часу може грати (довго або йому все швидко набридає)?
- Любить займатися з іграшками (вчити їх чогось)?
- Як ставиться до незнайомих дорослим? Дітям?
- У стані побути вдома з кимось із близьких, якщо мама на якийсь час пішла?
- Чи хоче він дізнаватися щось нове? Задає з цього приводу питання?
- Чи вміє їсти самостійно?
- Чи може сам користуватися туалетом?
- Вміє сам одягатися і роздягатися?
- Як часто він хворіє (застуджується чи частіше чотирьох разів на рік)?
- Чи здатний висловити своє прохання сторонній людині?
- Чи дотримується він режим дня? Чи збігається його домашній режим з тим, що його чекає в саду?
- Чи спить днем?
- Чи прагне піти в дитячий сад?
Якщо дитина сором’язлива
Якщо малюк соромиться спілкуватися з дорослими або з іншими дітьми, це може бути наслідком його низької самооцінки. Вона виникає, якщо дитину часто лаяли, залякували, принижували його гідності, і він почав вважати себе гірше всіх, думати, що недостойний суспільства інших людей. Звідси сором’язливість, образливість, сором’язливість і навіть заздрість до решти.
Ваше завдання – підвищити самооцінку малюка. Адже він сам себе оцінити ще не в змозі. Говоріть, які переваги у нього є, хваліть за досягнення, підкреслюйте його сильні сторони, переконуйте, що з ним хочуть спілкуватися, повідомляйте, що він корисного може зробити для інших і чого домогтися. Навпаки, називаючи малюка образливими словами, ми даємо малюкові зрозуміти, що він гірший за інших.
Помилка:
– Все розкажуть вірші Дідові Морозу, а ти соромишся. Всім дадуть подарунки, а тобі немає!
Правильно:
– Ти знаєш так багато ігор і казок. Іди, пограй з хлопцями. Їм буде з тобою дуже цікаво.
Якщо дитина поводиться агресивно
Малюкам ще дуже важко контролювати свої емоції. Вони можуть раптово заплакати, засмутитися. Може виникнути істерика і навіть агресія, яку малюк не в силах самостійно погасити.
Ваше завдання – навчити малюка стежити за собою, контролювати свою поведінку. Спочатку пояснюємо йому, в якому стані він знаходиться: “Ти засмучений. Плачеш і не можеш зупинитися”. Потім розповідаємо йому про те, як можна заспокоїтися: глибоко вдихнути і видихнути, вмиватися холодною водою, попити водички, подумати про щось хороше, попросити допомоги.
Тренуючи малюка, ми допомагаємо йому навчитися справлятися з собою, зі своїми емоціями, гасити агресію по відношенню до оточуючих, заспокоюватися.
Помилка:
– Чого розкричався? А якщо інші так само заорут?
Правильно:
– Тобі погано, ти засмучений. Тебе заразило поганий настрій. Давай його проженемо. Вдихни і видихни його. Все, воно відлетіло.
Як прогнати поганий настрій? Виховна казка
Одного разу до маленького цуценяти вночі підкрався поганий настрій. Увечері щеня лягав спати хороший, а вранці прокинувся сердитий і злий.
Відразу закричав:
– Де моя сорочка? Куди ви її поділи?
А потім почалося: “Каша несмачна! Є не буду!”, “Одягатися не хочу!”, “Самі іграшки прибирайте!”
І так цілий ранок! Дивилася, дивилася на це мама і каже:
– Ти знаєш, що до тебе причепилося поганий настрій?
– Подумаєш! Ну і що!
– А то, що воно заразне! Зараз ти своїм настроєм і мене заразиш, і тата, і бабусю. Папа піде на роботу і заразить своїх співробітників. Я піду в магазин і заражу там продавців і покупців. А бабуся посидить у дворі, і весь двір захворіє! І все будуть злими і сердитими.
– Все все? – злякався щеня.
– Все-все, – підтвердила мама, – все будуть лаяти одне одного, дряпатися і кусатися.
– Ні! – закричав щеня. – Що ж робити?
– Треба цю заразу перемогти! Швиденько перетворити поганий настрій в хороше!
– А як?
– Говори все навпаки, тільки добрим голосом.
– Ось вона, моя хороша сорочка! Зараз я її одягну! Яка смачна каша! Зараз я її з’їм! Мої улюблені іграшки! Зараз я покладу вас в будиночок! Мама, у мене виходить?
– Ти молодець! – похвалила цуценя мама. – Якщо помітиш, що шкідливе, поганий настрій знову хоче до тебе причепитися, тут же проганяй його! Інакше захворіють всі!
Ось як щеня врятував всіх від поганого настрою. А ти не пускаєш його до себе?
Поведінка батьків має значення
Часто малюки просто копіюють дорослих. Тому, виховуючи дитину і прагнучи виправити його, перш за все потрібно подивитися на себе: які недоліки малюк взяв від вас? Які у нього можуть бути через це проблеми?
Батьки самі часто не помічають, що можуть бути нестримані – легко переходити на крик, виходити з себе. Не дивно, що і у малюка можуть бути подібні проблеми: якщо щось не так, він буде шумно висловлювати свої емоції, кричати.
Почніть з себе. Спочатку постарайтеся впоратися зі своїми недоліками, навчитеся контролювати себе. Ви відразу помітите, що і поведінка дитини теж змінилося. Адже ви для нього – приклад для наслідування.
Помилка:
– Сто разів тобі говорила надіти колготки? Що, знову не можеш знайти? Ніколи нічого не кладеш на місце! Чи не виводь мене з себе!
Правильно:
– Колготки сховалися, тому ти їх вчора десь кинула. А ми їм скажемо: “Ми більше так не будемо. Будь ласка, поверніться!”
Якщо дитина неуважна
Ще одна часта проблема у малюків – неуважність. Всі наділи рукавиці, а він забув. Всі вишикувалися, а він продовжує розглядати листочки на дереві. У дитини постійно проблеми: він відстає, спізнюється, все забуває. Не може виконувати завдання: розфарбувати, вирізати, наклеїти. Та що там – він навіть не чує, що говорить вихователь.
У маленьких дітей увагу ще розсіяне, мимовільне, їм буває важко зосередитися, тримати в полі зору все, що необхідно. І з дитиною необхідно займатися. Починати треба з легких вправ.
Наприклад, ліпимо з мамою сирники: спочатку скачуємо кульку – ось так, а потім притискаємо долонею. Малюк дивиться, як робить це мама, а потім повторює її дії.
І так в усьому: вчимося підмітати – змітаємо сміття в купку, перевіряємо, чи скрізь чисто? Поливаємо квіти: наливаємо воду, ллємо під корінець. Все полили? Нічого не забули?
Виконуючи разом з вами дії за певним алгоритмом, слухаючи завдання, контролюючи правильність виконання, дитина тренує свою уважність, стає більш зібраним, у нього розвивається пам’ять, самоконтроль.
Також можна займатися, використовуючи спеціальні вправи. Прочитали казку, а потім запитайте: “Покажи, де мишка, де ріпка, де баба?”. Пограйте в такі ігри, як “Що змінилося?”, “Де захована річ?”. Просіть малюка знайти і принести вам різні предмети.
Помилка:
– Де рукавиці? Знову втратила? Маша-растеряша! Нічого тобі давати не можна!
Правильно:
– Збираємося гуляти? Що ми робимо? Перевіряємо. Шарф на місці? А рукавиці? А машинка? Все взяли. Нічого не забули. Можна йти.
Якщо дитина не вміє гратися одна
Багато мам так багато часу проводять з дитиною, що буквально не залишають його ні на хвилину. Дитина звикає постійно бути в центрі уваги, вимагає, щоб мама весь час грала з ним, розважала. Але в дитячому саду не буде такої можливості. Навпаки, значна кількість часу будуть займати самостійні ігри дітей.
Тому поступово, хоча б на кілька хвилин, треба привчати дитину займатися самостійно. Запропонуйте йому гри з крупою (дістань фігурку з пакета з крупою), горохом і квасолею (сортування за кольором, розміром і т.д.), ігри з водою (збивання піни, пускання бульбашок і т.д.) – все, що є в цьому віці діти. Далі привчайте його до більш серйозних ігор – з кубиками, мозаїкою, конструктором і т.д.
Чи треба вчити дитину малювати, ліпити, робити аплікації
Якщо з малюком не займалися вдома або в дитячому центрі, він поняття не має, як клеїти, ліпити, малювати. А в дитячому саду йому важко буде відразу засвоїти всі ці навички. Адже вихователь не зможе приділяти йому всю свою увагу. Дітей в групі багато. Тому буде дуже добре, якщо ази цих умінь він отримає будинку, де ви зможете спокійно йому показати, як за допомогою фарб виходять картини, з шматочка пластиліну – забавні фігурки, з кольорового паперу – незвичайні аплікації.
Перші завдання можуть бути зовсім простими. Наприклад, вже півторарічний малюк може ліпити з тіста – м’яти його, сплющувати, робити коржики і ковбаски. Може рвати кольоровий папір і за допомогою клею-олівця приклеювати “листочки” на вирізане вами з паперу дерево. Може взяти маленький кульку пластиліну, який скачала мама, і приліпити його до цього дерева – вийде яблучко.
Є безліч різних варіантів творчої роботи для малюків. Вони допомагають їм розвинути дрібну моторику рук, познайомитися з різними матеріалами, підвищити впевненість в собі. У дитячому садку дитині з такими навичками буде набагато легше на заняттях в порівнянні з тими дітьми, з якими вдома не займалися.
Помилка:
– Навіщо взяв фарби? Забрудниш тут все! А мені відмивати!
Правильно:
– Дивись, що я тобі купила. Це пальчикові фарби. Якщо занурити пальчик в синю фарбу і провести хвилясті лінії, вийде море. Давай малювати разом.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: